Олег БЕРЕЗЮК: На митниці залишається, як мінімум, один бюджет країни

Минулого тижня з робочим візитом Волинь відвідав голова фракції політичного об’єднання «Самопоміч» у Верховній Раді Олег Березюк. Депутат побував на митниці, де мав зустріч з її керівником, зокрема, піднімав питання необхідності спільного, разом з іноземними компаніями, управління митницями. Про свої враження від побаченого та почутого розповів на прес-конференції, а також виклав свою позицію щодо таких важливих питань як тарифи, судочинство, вибори до місцевих органів влади, війна на Сході... 

Гроші з митниць ідуть у кишені, а не в бюджет 

— Півтора року тому внаслідок прямої демократії впав режим Януковича, однак нічого на митниці так і не змінилося, — каже Олег Романович. — І ще, як мінімум, один бюджет країни, а керівник митниці нам сказав, що й не один, а два, й надалі залишається поза державною казною.

На моє переконання, сьогодні пряму відповідальність за саботаж організації роботи митниці несуть голова ДФС України пан Насіров і Прем’єр-міністр України Яценюк.

Чому? Декілька місяців тому фахівці з фінансів нашої фракції, вивчивши ситуацію в митній системі, а точніше — проаналізувавши корупційну складову в ній, висловилися за те, що було б доцільно в Україні застосувати відомий у світі інструмент, як позбутися «тіньових коштів» на митниці — це спільне управління з іноземними компаніями: швейцарськими, німецькими, британськими, які на цьому практикують. Так зробили в Індонезії, Болгарії, колишніх країнах Югославії. Півроку тому Яценюк мав розмову з Прем’єр-міністром Британії, який готовий був таку ініціативу підтримати, однак до сьогодні Кабінет міністрів і ДФС навіть не відписали листа тій компанії, яка зголосилася це робити. Ми були здивовані, коли й сам Президент висловив сумнів, щодо користі спільного управління митницями з іноземцями, — нібито українці можуть самі. Справді, українці багато можуть самі, але за 24 роки нашої «високопрофесійної» діяльності ми не зуміли зробити так, щоб українська митниця служила українському народові.

Митниця є одним із наріжних каменів бюджетоутворення. На цьому живуть, можливо, декілька тисяч людей у країні, але 40 млн страждають.

Що я почув на митниці? Виявляється, вони згодні й очікують подвійного паралельного управління. Адже сьогодні на Волинській митниці вже декілька місяців не працює сканер: чи тому, що поламався, чи тому, що він має не працювати. Для його ремонту потрібно всього лише 148 тисяч гривень. Смішна сума, але чомусь цих грошей ніхто не дає. При спільній роботі з іноземними колегами провели б аудит технічних можливостей нашої митниці: чи функціонують ваги, сканери, інші засоби, котрі дозволяють робити ті речі, які на сьогодні робляться «на око». А «на око» дорівнює — «на кишеню», тільки не державну. 

Наявність паралельного обліку та паралельного управління принесло б в Україну нові форми співпраці з міжнародним товариством. На превеликий жаль, українська митниця, в тому числі й Волинська, не знає середніх біржових цін на товари, які вони розмитнюють, користуються інструкціями ДФС, індикативними цінами, що є прямою корупцією та маніпуляцією.

Ви знаєте, що у Володимирі-Волинському довгий час працює з перебоями звичайнісінький рентгенівський апарат? Кажуть, грошей нема. У гірському районі Львівської області цього року було 46 укусів змій — і жодної ампули анатоксину. У Львові помер молодий хлопець від ботулізму — тільки тому, що немає сироватки. Це другий фронт, де гинуть люди тільки через те, що держава не може налагодити роботу митниць. А гроші є, вони лежать у Львові, на Волині, в Чернівцях, Одесі — там, де є митниці.

Генеральний прокурор повинен піти у відставку

— На превеликий жаль, Генеральна прокуратура також не хоче реформуватися. Ще наші попередники прийняли Закон «Про прокуратуру». Нам запропонували його підтримати. Але оскільки прокуратура, нам кажуть, не може так швидко реформуватися, відтермінувати введення цього закону на 1 січня 2016 року. Ми були проти, виник конфлікт у парламенті. У відповідь за «непокору» мали обшук у нашого претендента на мера в Харкові, виїмку документів у нашого народного депутата у Львові. Нарешті добилися: Закон вступив у дію з липня цього року. Але тут виявилася цікава річ. Наші народні депутати на чолі з Оленою Сотник дослідили, що підзаконні акти, які були розроблені на виконання Закону, суперечать духові та букві Закону, який був прийнятий. Зокрема в галузі підбору нових кадрів.

Створена система закритості.  Людей призначатимуть з тих, які є там уже працюють. Питається: який сенс було приймати Закон? Кого ми дуримо врешті-решт знову? Вже тільки через маніпуляції Генеральний прокурор повинен покинути своє місце.

Ми це сказали Президентові України. Для нього це було зненацька. Генеральна прокуратура — це насправді єдиний орган в державі, який потрібен. При якісній роботі Генеральної прокуратури всі інші органи будуть працювати.

Тарифи — перерахувати 

— Наші колеги-депутати, зокрема Олена Бабак, протягом місяця працюють з НКРЄ і доводять комісії в професійний експертний спосіб, що тарифи пораховані за неправильною методикою, без врахування основних важливих компонентів. Просто нехай перерахують їх, — і тарифи автоматично знизяться до 30%. 

Судочинство потребує реформ

— Судочинство в Україні не реформоване і його дійсно важко реформувати в один момент. Для цього потрібен час. Але 300 суддів  вищих інстанцій, на нашу вимогу, мають вже бути звільнені. Відчуваємо опір. 

Те, що тримає нас в коаліції

Є сили, які хочуть розпустити парламент. Якщо б ми жили в Швейцарії, Німеччині чи Польщі — я був би абсолютно не проти, бо кожна зміна — це шанс для покращення. Але наша держава потребує рік-півтора стабільної роботи, бо якщо ми зараз знову кинемося у вибори, а вибори завжди послаблюють державу як інституцію, виникає питання — чи не виграє в цій ситуації третя сторона, яка сьогодні з нами у війні?  Це те, що тримає нас в коаліції. Але, якщо з коаліції вийде ще одна фракція, то, звісно, процес виборів запуститься. 

Про вибори до місцевих органів влади

—Працюючи 9 місяців у Києві, хочу сказати, що держава й управлінські процеси в країні майже некеровані.

Тому, переконаний, сьогодні сила державного управління знаходиться безпосередньо в кожному місті — Луцьку, Горохові, Коломиї, Одесі тощо. Ми повинні примушувати уряд в Києві працювати з сильними управлінськими системами в містах і селах. Дайте людям на місцях можливість дбати про свою економіку, соціальне життя, свою безпеку.

Тимчасова ізоляція тимчасово окупованих територій

— Я мав розмову з Генеральним секретарем НАТО і там повторив те, про що ми говоримо вже декілька місяців: маємо віковічного ворога, не можемо самі з ним впоратися, бо він сильний. Знаємо, що Західна Європа та Схід не хоче з ним зв’язуватися і не буде замість нас воювати.

Вихід один — ізолювати від тіла країни тимчасово окуповані території. Ізолювати політично — ніяких виборів, економічно, воєнно. Гуманітарно допомагати — будь ласка, скільки завгодно.

Тому, коли нам зараз кажуть: ви мусите провести вибори на Донбасі, я ставлю запитання: серед кого? Ми хіба не знаємо, хто там тепер живе? Завтра вони захочуть мати представництво у Верховній Раді. І будуть мати — 25 чи 30 людей. А це означатиме руйнацію політичної системи країни, постійне протистояння. Тому наша проста пропозиція — тимчасова ізоляція тимчасово окупованих територій. 

Людмила ШИШКО