Рожищенські чиновники «викидають» дітей на вулицю

«Діти — наше майбутнє», — таким гаслом часто-густо спекулюють депутати перед виборами, але частенько саме діти залишаються «за бортом», бо подбати про належне фінансування в кінцевому результаті нікому. Сьогодні проблемою номер один в Рожищенському районі є критичний фінансовий стан Будинку дитячої творчості (БДТ). Чиновники відмахуються, буцімто кошти на позашкільну освіту не були передбачені субвенцією, але ж в Україні за дошкільні, шкільні, позашкільні навчальні заклади, як відомо, відповідає саме місцева влада. Невідомо, чому бюджет був складений з прорахунками, чому непропорційно фінансують галузі, зрештою, чи працювали над збільшенням надходжень до бюджету, чи вносили пропозиції до змін в його розподілі? Нам, простому народу, не розібратися, та фактом є те, що після 60-ти років існування Рожищенський Будинок дитячої творчості опинився на грані закриття через недостатнє фінансування. Проблема ця постала не сьогодні, тому за період її існування вже можна було б знайти шляхи вирішення. Але, доки керівництво «б’ється» за своє виживання, державні мужі говорять про те, що невигідно утримувати не лише малокомплектні школи, але й численні позашкільні заклади. Прикро, що Закон України «Про позашкільну освіту» взагалі не береться до уваги.

Ще минулої осені 2330 дітей користувалися послугами Будинку дитячої творчості, з них 1072 діток в селах, 1258 — в місті та селищі Дубище і 943 — навчалися в самому БДТ. Станом на 2 лютого 2015 року їх лишилося всього 1312. А це означає, що 1018 діток вийшло на вулиці, бо не кожному по кишені возити своє чадо до обласного центру. Працівники БДТ постійно докладають максимум зусиль, щоб, скоротивши години, зберегти кількість дітей. Та якщо установу таки ліквідують — ще 1000 школярів не матимуть можливості втілити в життя свої прагнення та мрії. Адже не секрет, що БДТ — чи не єдина установа міста, де вміють відшліфовувати таланти. Їм все під силу — чи то організувати свято, чи допомогти військовим.

Мало того, Будинок дитячої творчості багатьом дітям відкрив двері до майбутньої професії. Деякі учні повернулися в його стіни вже досвідченими викладачами. Безліч таких, які, закінчивши лише цей заклад, працюють перукарями та швачками. А чого тільки варті уроки англійської мови та школа «Вундеркінд»? Словом, діти туди не просто поспішають, а летять на крилах. Дружня атмосфера, завжди привітні викладачі, чисто та комфортно — це нелегка щоденна праця. Але вони викладаються на повну, все, що від них залежить, викладачі виконують більш як на сто відсотків. Тому говорити про скорочення чи ліквідацію цієї установи — це означає забрати в батьків останню надію на належну позашкільну освіту. Сьогодні, шановні чиновники, ми, батьки, вимагаємо від вас зробити все можливе і неможливе, щоб цей заклад мав належне фінансування. Бо всі ми добре розуміємо, що, закривши сьогодні БДТ, його вже ніколи не відкриють як освітня установа. Економте, будь ласка, але не на дітях. Бо це наше з вами майбутнє не лише на словах. Аби не бути голослівними, наводимо декілька роздумів місцевих жителів з цього приводу.

Оксана Ковальчук, мешканка міста: «Це найбільш творчий і працьовитий колектив. Вони вміють організувати свято та провести його незвично, цікаво. Я категорично проти того, щоб БДТ закривали. Думаю, що освіта і культура — це ті галузі, які повинні бути пріоритетними в районі, області та цілій державі, а в нас все навпаки. Тому так і живемо...».

Олександр Дембіцький, рожищанець, батько вихованки БДТ: «Мені дуже шкода, що  фінансове становище в Україні зачепило наш БДТ. Я за світле майбутнє наших дітей, тому категорично проти скорочення штату працівників цього закладу, а тим більше — його закриття. Це чи не єдине місце в нашому місті, де діти можуть розвиватись всебічно. Для Рожища це буде велика втрата, яка потягне наше місто на декілька сходинок вниз в культурному розвитку».

Вадим Дулюк, рожищанець, колишній вихованець БДТ: «Закрити БДТ та подібні дієві, наголошую — саме дієві, дитячі та молодіжні заклади, це означає закрити шлях в майбутнє для нашого народу та держави. А наше майбутнє — це навіть не ми, молоді, це діти та юнь, народжені в незалежній Україні. Ці заклади потрібно розвивати, інтенсивніше та ефективніше фінансувати, зв’язувати їх зі школами, коледжами, вишами через допомогу науковим, дослідницьким, творчим центрам. Це наша головна реформа для дітей — наймолодших наших громадян — робити їхнє життя перспективним уже з дитинства! Щодо економії фінансів, то порекомендую наступне. На великих заводах при оптимізації витрат починають зі скорочення витрат на адмінперсонал, а не робітників в цехах. То давайте почнемо оптимізацію і наших районних центрів управління. Не потрібні роздуті штати, які жаліються на низьку зарплату, потрібні працівники, які прагнуть працювати, розвиватися, рости та ніколи не ставити за завдання збереження своїх доходів шляхом закриття таких значимих для міста та району закладів, як БДТ».

Яна Копюк, рожищанка: «На мою думку, дітки мають розвиватися, витрачати свій вільний час з користю для себе. Я думаю, кожен з нас, батьків, зробить все можливе й неможливе, аби цей заклад процвітав. Тут наші талановиті дітки показують великі результати і кожного разу радують батьків та гостей своїми неперевершеними виступами  на концертах».

Дмитро Теравський, мешканець району: «БДТ — це заклад, в якому дітвора себе знаходить, причому не лише рожищенська, а й з району. Закривати заклад, який працює на імідж району, є, м’яко кажучи, нерозумно».

Наталія Кучірка, рожищанка: «Скоротити штат чи закрити БДТ? Звичайно, не згідна. І ніяка мама на таке не погодиться. Гірко від того, що в нашому місті так мало розвиваючих закладів, а в Луцьк не наїздишся. Хотілось б і басейн, і ще якісь культурні дитячі центри. А тут елементарних гуртків діток позбавити хочуть. Як не відстоїмо БДТ, то гріш ціна нам, дорослим…».

Вікторія Гурська, мешканка району: «Як людина, яка має пряме відношення до культури, я скажу, що БДТ - це єдиний заклад в районі, який несе культуру в маси через дітей. Концерти вихованців цього закладу подекуди перевершують навіть професійних артистів. Я так говорю, бо маю з чим порівнювати. Колектив БДТ – завжди йде в ногу з часом, а енергетика дітей - це щось надзвичайне. І все це заслуга Лілії Володимирівни - вона справжній керівник, таких мало...».

Ірина Юрчук, рожищанка, мама вихованців: «Моя малеча ходила у школу Вундеркіндів, старші – на гуртки. Я обожнюю цей заклад і просто в захваті від терпіння та уміння педагогів. Там працюють милі, люблячі, чудові люди. Шкода, що у нашій державі завжди не вистачає коштів на діток. Прикро, що державні мужі дбають про своє, а не про людське. Дітки – це наше майбутнє і для них все повинне бути в першу чергу, тим паче, що БДТ скрізь на першому місці з концертами. А давайте продамо все награбоване депутатами, а виручені кошти віддамо на розвиток таких освітніх центрів!? Я думаю, вистачить, ще й залишиться…».