Квітникарі не хочуть переїжджати з центру Луцька, бо їхній бізнес помре

Тут їх продавали вже кілька десятків років: біля старого ЦУМу, а три останні роки — між будинками на просп. Волі, 3 та просп. Волі, 5. Привозні квіти тут реалізовують підприємці, вони торгують з палаток, а відразу ж біля них, на тротуарі, бабусі та жіночки пропонують перехожим власноруч вирощені. «Відомості» уже писали про те, що саме ось ці «квітникарі» й захарастили тротуар парасолями, вазами, стільцями та столами, після себе лишали сміття. Однак втрутилася муніципальна міліція, на декого було складено адміністративні протоколи за порушення Правил благоустрою міста, і тепер ці бабусі перемістилися за кілька метрів — у скверик між будинками № 3 і № 5 на просп. Волі. Здавалося б, конфлікт вичерпано, однак справа пішла далі — тепер увесь квітковий ринок збираються перенести на проспект Волі, 41 (біля магазину «Знання»).

Рішенням виконкому зобов’язано суб’єктів господарювання та інших осіб, які здійснюють несанкціоновану торгівлю квітами, звільнити територію в центрі та демонтувати за власний рахунок тимчасові споруди, розміщені без правовстановлювальних та дозвільних документів.

До муніципальної дружини було понад сім скарг від мешканців будинків № 3 і № 5 на просп. Волі щодо незручностей, які їм створюють продавці квітів, — зазначила під час засідання виконкому начальник відділу муніципальної дружини Юлія Сиротинська. — На жаль, так склалося, що на територіях ринків немає спеціально відведеного місця, щоб можна було торгувати квітами. Тому його забезпечать на Волі, 41.

Міський голова Микола Романюк доручив управлінню містобудування та архітектури і КП «Парки та сквери м. Луцька» протягом десяти днів провести всі організаційні заходи: підготувати схему розміщення ринку біля магазину «Знання» та до десятого вересня його облаштувати; переїзд суб’єктів господарювання та інших осіб на нові торговельні місця забезпечити до 20 вересня.

Юлія Сиротинська зауважила, що коли особи в добровільному порядку не покинуть місце торгівлі, вони будуть змушені провести демонтаж таких об’єктів.

З таким рішенням категорично не погоджуються підприємці з «квіткового ринку», а це двадцять осіб.

— Ми проти, на вул. Чехова (район магазину «Знання») зовсім малий рух людей, це по-перше, а по-друге, вони збираються нас розмістити на спортивному дитячому майданчику, — де діти мають гратися? — обурюється підприємець Оксана Назарук, яка квітковим бізнесом займається уже 20 років. — Кому ми там потрібні? Який клієнт туди прийде? Іноземець? Приїжджий? — Хто нас там побачить? Це просто безглуздя. Як так — все життя в центрі були квіти, а тепер їх не буде. Не кожна людина може в магазині купити квіти, тому що там ціни «зашкалюють». А там, де фонтани стояли, а тепер бетонна барикада — не можна було б нас розмістити, або в скверику біля приміщення управління МВС? — пропонує свої варіанти Оксана Олександрівна. — Там нікому ми не заважатимемо, але це буде в центрі. Ми ж торгуємо не якимось сміттям, одягом, а квітами — це ж краса.

Жінка бідкається, що бізнес пропаде, а сім’ю потрібно годувати. Всі підприємці-квітникарі підтримують свою колегу.

— Не реально туди — це не те місце, де торгувати навіть будь-яким товаром, не кажучи вже про квіти, — висловлює свою думку підприємець Галина Колос. — Ми знаходимося на перехресті в центрі міста — можна доїхати з різних напрямків. А з ДПЗ чи ще з якогось району до Чехова немає прямого рейсу — це ж незручно. Хочуть зняти проблему в центрі, припустимо, ми переїдемо до «Знання», — а там ще більш населений мікрорайон — безпосередньо один п’ятиповерховий будинок, другий і дев’ятиповерхівка — там у людей так само будуть претензії.

Щодо скарг і претензій, то підприємці кажуть, що все це робить одна молода сім’я. Буцімто вони мають родича у міськраді, вже придбали дві квартири в будинку, планують купити ще дві, а в дворі, де квіткові палатки, ніби хочуть облаштувати якесь кафе чи ще щось.

—      У них є якісь своєрідні подальші плани, і ми їм тут заважаємо, — продовжує Галина Колос. — Як тільки хочуть, так нас змішують з брудом. Всім іншим мешканцям ми не заважаємо. В основному люди з навколишніх будинків ставляться досить непогано до нас. Набагато покращилася ситуація в нічний час, ми своїми силами охороняємо палатки, щоб не порізали. Спокійно тут, наркоманів, пияків нема, бо тільки що — ми викликаємо наряд міліції. І за першим же дзвінком приїжджають чергові, адже бувають всякі казуси вночі. Ми ж з жильцями співпрацюємо, користуємося їх підвалами протягом 20-ти, а то й більше, років. Власники магазинів, які поруч — «Світ гардин», «Дар», «Перлина», «Пано», до нас претензій не мають.

Сьогодні підприємці збирають підписи від мешканців навколишніх будинків про те, що вони не проти сусідства з квітковим ринком. І 17 серпня підуть на зустріч з міським головою, щоб відстояти своє право на ведення бізнесу, який буде прибутковим тільки в центрі міста.

Підприємець Оксана Трохимчук каже, що півроку тому міський голова Микола Романюк обіцяв їм ринок лишити, а коли побудують підземний перехід, перемістити його туди. Принаймні у проекті будівництва «підземки» заплановано два квіткові павільйони.    

«Відомості» поспілкувалися й з бабусями, які торгують власноруч вирощеними квітами, але вже не на тротуарі. Сезон зараз на гладіолуси — краса неймовірна!

— Ми туди не хочемо, там ні води нема, ні туалету, — каже пенсіонерка Анна Вакулюк.

— А тут де все це берете? — запитуємо.

— У «Сільпо» йдемо по воду, в ЦУМ, у Собор — в туалет, а там (на Волі, 41) що у квартири проситися? — аргументує пенсіонерка. — Не кожен має змогу купити дорогу квітку, таку, як троянда, а тут — і гладіолус, і георгін, і айстра — все є дешеве.

Анна Романівна доїжджає з Вишкова, вирощує квіти в себе вдома, мусить це робити, бо на пенсію у тисячу гривень прожити не може.

—      Ні ми, ні «трояндисти» нікому не заважаємо, нехай нас залишать тут, — наголошує вона.

Її сусідка Тетяна Лозицька, яка торгує гладіолусами, також категорично проти переїжджати з центру міста. Каже, там покупців не буде.

— В основному наші дешеві квіти купують пенсіонери, — пояснює жінка. – То хіба бабуня, яка їде на кладовище, буде робити дві пересадки, щоб купити квіти?

Пані Тетяна має постійне місце роботи, але зарплата маленька, тому бере відпустку, щоб продавати квіти.

—      Відпустку проводжу в оранжереї квітів, — каже жінка. — Це мій малесенький бізнес. Інакше вижити важко.

Познайомилися тут на ринку й ще з однією пенсіонеркою, Лідією Височиною, — їй 82 роки! Увесь той час, відколи вона на пенсії, — вирощує та продає квіти, бо, каже, треба допомагати родині.

—      Потурбуйтеся про нас, ми не хочемо звідси йти, — просить жінка.