Фотопідтвердження: українські журналісти побували на кладовищі в Ростові, де сотні безіменних могил
У Росії, в Ростові-на-Дону, що недалеко від кордону з Україною, на Північному кладовищі зростає кількість свіжих могил невпізнаних чоловіків 25–45 років.
Уперше про нові ряди свіжих могил із написами на табличках «НМ» і «НЖ» і датами смерті липень–жовтень 2014 стало відомо в жовтні 2014 року, а цієї весни іхня кількість збільшилася, передає ТСН.
Поруч із цвинтарем розкинувся житловий комплекс «Суворовський», де проживають військові. З цього приводу місцеві жителі жартують: «Із Суворовського на Північне через Донбас».
Кладовище є одним із найбільших у Європі й розділене на квартали.
Тільки в двох кварталах нарахували близько 300 невпізнаних поховань.
«Такого я раніше не бачив — зазвичай неопізнані трупи ховали між рядами, по 5–6. А такого масового я не бачив раніше. Таке враження, що це не кладовище, а смітник...» — сказав місцевий блогер Андрій Онопрія.
Відзначається, що масові поховання і восени 2014 року, і навесні 2015 року припали на закінчення активної фази бойових дій на Донбасі. У деяких могил із часом з’явилися огорожі.
На думку місцевих жителів, на цвинтарі поховані або російські військові, або бойовики з окупованих територій України, з якими межує Ростовська область. У той же час відомства, які опікуються міськими кладовищами, спростовують версію з бойовиками.
У товаристві «Меморіал», що захищає права військовослужбовців та призовників, вважають, що це не можуть бути солдатські могили. Якщо це і військові, то, найімовірніше, так звані добровольці або, як вони себе називають, — «ополченці». Їхні родичі можуть навіть не знати, що ті вирушили воювати на Донбас.
Водночас співробітник «Меморіалу» Сергій Кривенко сказав, що з минулого року через рішення влади у правозахисників немає прямого доступу до могил у Ростові. При цьому правозахисник наголошує, що, якби масові поховання військовослужбовців РФ дійсно з’явилися, їх було би неможливо приховати.
«Якби почалося, то це би прорвалося», — сказав він, додавши, що в армії все-таки налагоджений облік загиблих, «при всьому бардаку, який існує». Він також стверджує, що в їхню організацію не зверталися родичі загиблих, на яких чинили би тиск і змушували мовчати.
