Через каналізаційний сморід у Локачах страждають люди

Страждає від цього не лише навколишнє середовище, а й тутешні жителі.

Так, нещодавно в редакцію звернувся локачанин Євген Матвіюк із проханням ще раз тицьнути пальцем на цю болючу проблему місцевій владі. Чоловік мешкає на вулиці Володимирській, поряд зі стоком каналізаційних відходів, тож уже встиг «натішитися» таким сусідством. Каже, що з хати не можна вийти, бо смердить страшенно…

— З десяток родин, що живуть неподалік каналізаційного відстійника, мимоволі змушені вдихати його гнітючі аромати, — розповідає пан Євген. — А ще неочищені стічні води постійно підтоплюють нам городи. Епідеміологи кажуть, що за добу із цих стоків у водойму потрапляють куби нечистот. А берег, на якому колись були лавочки та відпочивали люди, потроху перетворився в непроходиме болото, заросле височенним очеретом. Дивуюсь, як у цих джунглях досі не завелась якась зараза, — додає обурений співрозмовник.

Аби побачити все на власні очі, прямую з чоловіком до старих очисних споруд, а точніше, до того, що від них нині залишилося. Напівзруйнована фільтраційна будівля (на фото), рови із застояною водою, повалені дерева та сморід — приблизно так вони нині виглядають. До слова, раніше ця каналізаційно-очисна система обслуговувалася райспоживспілкою, але з роками вийшла з ладу і стала безхозною. Вже коли дійшло до того, що нечистоти почали підійматися на поверхню і розпливатись аж до дороги, місцеві комунальники вдарили на сполох. Бульдозером прокопали рів із прямим виходом стічних вод на берег, проте він скоро замулився, і проблема знову нагадала про себе.

Тутешній приватний підприємець Володимир Остапчук за власний кошт вирив глибоку траншею і поклав туди трубу, спрямувавши потік відходів у інше місце. Старі ж стоки комунальники загорнули, а частину цієї землі рішенням селищної ради в 2008 році передали у власність Остапчукові.

Селищний голова Богдан Євгенович Іус визнає, що проблема на цій ділянці водовідводів справді існує. За його словами, колись тут планували побудувати нову каналізаційно-насосну мережу, яка би дала змогу спрямувати стоки до діючих очисних споруд.

— Минулого року державне підприємство «Октан» із міста Рівного вже навіть почало виготовляти проектно-кошторисну документацію на виконання цих робіт, — каже селищний голова. — Проводити їх мали за кошти державного й обласного бюджетів, але через нинішні економічні катаклізми в державі справа так і не зрушилась із мертвої точки.

— Нині ми шукаємо альтернативних шляхів подолання цих екологічних негараздів у нашому селищі, — провадить далі Богдан Євгенович. — Можливо, побудуємо на цьому місці поле фільтрації чи встановимо там спеціальні септики — все залежатиме від фінансових можливостей місцевого бюджету.

А поки влада думає, як вирішувати це питання, Євген Матвіюк готовий стукати в кожні двері, щоб підштовхнути її до більш рішучих дій.