Семен Семенченко: «В Україні — кругова порука»
Народний депутат України, перший заступник голови парламентського комітету з питань національної безпеки й оборони в ексклюзивному інтерв’ю для «Відомостей» розповів про свої успіхи та прорахунки за час діяльності у Верховній Раді, про помилки, скоєні в АТО, та запропонував власну формулу успіху української сторони у війні з Росією.
— Пане Семене, очільник Донецької обласної військово-цивільної адміністрації Павло Жебрівський заявив, що відновити контроль над Донбасом можна за два тижні, розмістивши миротворчий контингент на українському кордоні з РФ. Наскільки реальна така думка?
— Нереальна зовсім.
— Вся увага зараз спрямована на Донбас, а не боїтеся, що Росія може спробувати вторгнутись із боку Білорусі, домовившись якимось чином із Лукашенком?
— Переконаний, що в Росії поки не планують масштабного вторгнення, оскільки намагаються перемогти Україну шляхом політичного та військового тиску, зокрема на Президента.
— Чи готові взагалі військові до такого розвитку подій?
— Я не можу дати розгорнуту відповідь на це запитання, оскільки вона містить, зокрема, і військову таємницю. Скажу єдине: обурливо, що недостатньо робиться для того, щоб протидіяти такому сценарію.
— Скажіть, за яким принципом будуть проводитися вибори на окупованій території та як забезпечити їх чесність і прозорість?
— Ніяк. Ми вважаємо, що призначення виборів на окупованій території — це державна зрада. Ми внесли альтернативний закон, який забороняє будь-які вибори на захопленій ворогом території. Це можна робити лише після поновлення контролю над кордоном і після того, як українська влада буде контролювати ці регіони.
— Окремі політики заявляють, що на відібраний Крим ішло більше фінансування, ніж він приносив коштів у державну казну. Чи варто вертати півострів, на Вашу думку?
— Коли ми будемо дивитися лише на економічні фактори, забуваючи, що існує ще людський, фактор ідеології, фактор духовний, то державу так ніколи й не збудуємо. Конституція України чітко визначає основні завдання держави, серед яких і захист суверенітету й територіальної цілісності країни. Якщо ми зробимо перший крок до «розбазарювання» території України, то далі буде другий, третій і так далі. Й невідомо, чим усе це може закінчитися.
— Що Ви, як депутат, робите для того, аби очистити суди, прокуратуру від корупції?
— Осторонь не стою, це точно. Як депутат, вимагаю та буду вимагати звільнення кожного керівника, який не досягає поставлених перед ним завдань, зокрема причетний до корупції, не працює над розслідуванням резонансних злочинів. По-друге, голосуватиму за закони, які дають можливість суспільству все-таки впливати на прокуратуру (зараз у нас формується Антикорупційне бюро). І по-третє, в плані проведення депутатських перевірок максимально вимагатиму від прокуратури виконання своїх обов’язків. Однак, вважаю, що без реформи, без зміни складу судів, прокуратури — це все косметичні заходи. Потрібно повністю оновити механізм діяльності цих органів, оскільки він корумпований до мозку кісток.
— Що вважаєте своєю найбільшою помилкою за той час, коли були комбатом, і за період свого депутатства?
— Найбільша помилка, коли був комбатом, це та, що не створив у регіонах організацій, які би підтримували батальйон, допомагали йому, оскільки старався, як більшість звичайних людей, робити щось сам. Таким чином, коли в результаті бойових дій загинуло багато товаришів, із якими я створював батальйон, не було на кого покластися. Це призвело до того, що наш батальйон минулого року змогли сильно «пощипати». Напевно, друга помилка — набрав у батальйон занадто багато людей випадкових, тобто людей, які не відповідають тим принципам, які ми впроваджували із самого початку нашого існування, — діяти в інтересах України, а саме: інтереси України вище від власних. Ми багато набрали людей, які прагнули збагатитися чи зробити політичну кар’єру, або людей випадкових, із якими в результаті довелося потім «воювати». Що стосується політики, то, напевно, те, що не знайшов часу із самого початку своєї політичної кар’єри виділити тиждень на відпочинок (моєю реабілітацією ніхто не займався). По-друге, взяти декілька людей, які би мені за тиждень-два намалювали схеми, за якими працює українська політика, що дало б можливість швидше пройти процес адаптації, менше часу потратити на вивчення всього того, що відбувається. Головне, я би не так сильно довіряв людям. Багато речей, які створюють труднощі у досягненні мети, виникли через надмірну довіру. В політиці, на жаль, більше потрібно вірити справам, а не словам.
— Де простіше боротися — на полі бою чи у Верховній Раді?
— На полі бою.
— Що вже за час депутатства вам вдалося втілити із задуманого?
— Вніс до Верховної Ради ті закони, які планував, але поки, на жаль, через те, що у мене є протистояння, протиріччя з колегами, ці закони не прийняли, вони на розгляді. Створив експертну раду. За цей час встиг вивчити стан оборонного комплексу країни, побачити проблеми, які є в армії. Зібрав навколо себе команду людей, яким у результаті можна пропонувати керівні посади та розраховувати на них. Зміг завести необхідні контакти у міжнародних військових колах. Працюю над розробкою реформ, які потрібно й реально здійснити за найближчі декілька років.
— Ваша формула успіху української сторони у цій війні?
— Необхідно насамперед поміняти систему: мінус на плюс. Тобто систему безвідповідальності на систему відповідальності, щоб запрацювали механізми не тільки заохочення, а й покарання за помилки чи злочини. В нас поки система кругової поруки. По-друге, аби досягнути успіху, нам потрібно, щоб держава ставила перед собою такі ж цілі, як і звичайні українці, — перемогти у війні та побудувати сильну багату країну, яка би турбувалась про своїх громадян і давала їм можливість самореалізуватися. Зараз, на превеликий жаль, основні політики собі це за мету не ставлять. Їх влаштовує система, що існує роками й передбачає контроль за фінансовими потоками, збагачення окремих осіб і маніпулювання країною. Моя формула успіху — у зміні пріоритетів.