Чи закінчиться історія з капітальним ремонтом гуртожитку на Привокзальній»?

Нагадаємо, 17 червня на сесії міськвиконкому цю будівлю не визнали аварійною лише тому, що довелося би виселяти кудись людей, а тому стан гуртожитку вказали як незадовільний.

Зі слів мешканців, вони неодноразово зверталися до Олени Голєвої, яка є одним із акціонерів приватного швейного підприємства «Волинь» (саме йому належить гуртожитське приміщення), проте вона їх ігнорувала.

«Я живу тут від народження, тобто 24-й рік, і ремонту вже давно ніхто не робив, у нас немає гарячої води, завівся грибок, дах протікає», — бідкається мешканка будинку Іванна.

Дівчина показує їхнє житло, веде у сусідній під’їзд, де ситуація не краща — такі ж обдерті стіни та небезпечні дашки при вході. Сусіди показують на тріщини на стінах, скаржаться, що вже стільки років тут живуть, а виходить, що на пташиних правах, адже не можуть собі навіть зробити ремонт.

Як каже голова будинкового комітету Валентина Васевич, вони ремонт і самі потрохи зроблять, але ж хай дадуть для цього можливість. Виходить, що їх усе одно що купили із гуртожитком, в якому вони мають свої законно отримані багато років тому від швейної фабрики кімнати.

24 червня 2015 року на сесії міської ради було розглянуто питання стосовно скандального гуртожитку на Привокзальній, 13а. Олена Голєва, позафракційний депутат міської ради, закликала підтримати проект рішення про передання будинку до комунальної власності. Вона як власник 11% акцій оголосила негайні збори акціонерів стосовно цього питання, для того щоб люди потім могли ці кімнати приватизувати.

За словами депутатки, вона перед сесією зустрічалася з мешканцями і запитала їх, чому вони звернулися не до неї, а до групи «Новий Луцьк». Як стверджує Олена Голєва, виявилося, що жителі попросили допомоги у міській раді, де вже пані Соколовська самостійно звернулася до «Нового Луцька». Олена Голєва вирішила про це повідомити Миколу Романюка на сесії, аби він знав, як працюють його заступники. За словами жінки, у міськраді вирішили роздути із цього мильну бульбашку.

«Я як власник 11% акцій буду переконувати інших акціонерів, щоб це приміщення передалось у комунальну власність», — зазначає депутатка.

На сесії Луцькради проголосували за це рішення позитивно, тобто влада готова прийняти гуртожиток у комунальну власність міста.

Ввечері того ж дня біля горезвісного гуртожитку відбулася зустріч мешканців із Оленою Голєвою, депутатами Андрієм Осіповим та Ігорем Поліщуком, а також директором швейної фабрики Володимиром Бабійчуком.

Олена Василівна вислухала кожного, хто хотів висловитися, та запросила на збори акціонерів, які будуть проведені 14 серпня. Дехто із жильців теж має декілька акцій, а отже, зможе взяти участь у голосуванні стосовно передачі гуртожитку в комунальну власність. Пані Голєва зазначила, що є працівники швейної фабрики, які стоять у черзі на кімнати у цьому гуртожитку, зокрема жінка на 9-му місяці вагітності. Однак мешканці сказали, що не погоджуються на це, тому що люди, які пропрацювали стільки років, мають право на ці кімнати і віддавати комусь свою ж власність не будуть.

Пані Голєва попросила жильців визначитись із тим, хто вестиме їхню справу — вона чи представники групи «Новий Луцьк». Андрій Осіпов запевнив мешканців, що узяти цю справу під свій контроль має Олена Голєва, бо вона є акціонером, а зі свого боку запропонував підтримку в міській раді, коли розглядатимуть це питання. Мешканці одностайно погодилися на це.

Олена Василівна нагадала, що буде багато маніпуляцій, коли гуртожиток приймуть у комунальну власність, адже з’явиться купа претендентів на приватизацію цих кімнат, а тому жильцям доведеться поборотись, у буквальному розумінні вигризати своє майно. Під час зустрічі було призначено нового коменданта — Валентину Васевич.

Олена Голєва стверджує, що листи мешканців до неї не надходили. Хто у цьому винний, вона не знає, проте з’ясує це і покарає винуватих.

«Є номери листів, які люди надсилали, останній датований 2013 роком. Я сьогодні, на жаль, не мала часу розібратися, хто саме його прийняв і ким був зареєстрований. Гуртожиток є власністю дочірнього підприємства ПАТ «Волинь», відповідно до чинного законодавства жильці сплачують за проживання, і ці кошти мають надходити на ремонт. Коменданта ви можете запитати, яка причина того, що ці кошти не витрачалися на ремонт», — резюмувала обраниця громади.

Попередній комендант, Софія Петрівна, стверджує: жильці самі винні у тому, що будівля зараз у такому стані, адже якби вони вчасно сплачували гроші та обережніше поводилися з майном, то цього би не було. Жінка докладно нам розказує, на що і коли витрачала кошти, тому впевнена, що вона ні в чому не винна. На те, чому мешканці ніяк не могли знайти контакт із Оленою Голєвою, комендант каже: «Бо не хотіли. Я не вірю в те, що не могли. Я спілкувалася весь час із нею. Про те, що жильці хочуть приватизувати будівлю, та про стан будинку знав директор. Ремонт дашків обіцяв на літо».

Жильці переконують, що комендант наговорює на них, бо вони сплачували гроші, а ремонту ніколи ніхто не робив:

«Ми за свої гроші все ремонтували. До неї дзвонили, вона каже: ви купіть, а я верну вам кошти. Через два роки повернула за якусь трубу половину суми, а за решту нічого не віддала. Коли перегоріла проводка, то до тижня були без світла і ніхто навіть не ворушився», — скаржиться Іванна.

Хто винний у цій ситуації — зараз уже важко з’ясувати. Однак жильці однозначно впевнені, що колишній комендант присвоювала собі їхні гроші.

«Винуватих найти важко. Я вважаю, що в отому безладі, який у нас твориться в гуртожитку, в першу чергу винний комендант, а його не контролює ніхто. Я боюся кожного разу, коли моя дочка з маленькою дитиною заходить у під’їзд. Ми сплачували гроші регулярно, але так як у нас нічого не робилося, то і перестали платити. За ті гроші, що ми платили, нічого не робилося. Де вони дівалися, ми не знаємо», — каже одна з жіночок, що зібралися біля під’їзду.

Буквально ще кілька днів тому мешканці бідкалися, що пані Голєва ігнорує їхні звернення, зараз же впевнені, що жінка дійсно не знала про їхні листи, й надіються, що вона їм допоможе.

«Мабуть, листи просто до Олени Василівни не потрапляли, а жильці думали, що це вона ігнорує їх», — каже новий комендант гуртожитку Валентина Васевич.

Мешканці жартують, може, перед виборами якраз момент зловили і їм таки допоможуть.

Як зазначає депутат Ігор Поліщук, жильці будинку звернулися до нього зі своєю проблемою ще раніше.

«Я познайомився з експертом із такого роду проблем Петром Лавринюком, — розповідає депутат. — Він допомагав мешканцям, і у нього вже були певні напрацювання, а саме — технічний висновок про стан будинку, який він допоміг жильцям виготовити (вони самі оплатили всі витрати на це). Потім Петро Лавринюк звернувся до мене й Андрія Осіпова. Ми підготували проект рішення на виконком Луцької міської ради і надали цій проблемі розголосу».

26 червня у дворі гуртожитку знову були збори мешканців. До них на зустріч прийшли депутати Андрій Осіпов та Ігор Поліщук, перший заступник Луцького міського голови Тарас Яковлев та директор фабрики Володимир Бабійчук.

Разом із жильцями вони обговорили «робочі» питання та побажали людям успіху в «боротьбі» за приватизацію житла. Тим часом ремонт уже почався. Зокрема, укріплюють дашки. У дворі якраз на той момент були робітники.

«Найважливіше — стати власником житла, то ви за другорядним не зруйнуйте собі цю можливість, бо можете зараз розсваритися зі швейною фабрикою, а добру волю треба не зруйнувати», — порадив людям обранець громади Андрій Осіпов.

Директор заявив, що готовий надати всю документацію для ознайомлення, аби знати, скільки, коли та куди були витрачені кошти жильців.

Мешканці надіються, що їм допоможуть, але загадувати ще рано, кажуть вони: потрібно дочекатися 14 серпня, коли нарешті стане відома доля їхнього гуртожитку, який зараз у всіх на слуху.