Чи вручить мер Неаполя відзнаку вчительці з Будятич — залежить від волинян

Зробити диво для Поета просять інтернет-спільноту й волинську громаду троє репортерів із Нововолинська. Дуже хочуть, аби місцева письменниця Світлана Костюк потрапила до Італії на церемонію вручення їй престижної літературної премії «Між словом і вічністю». 

Нагородження лауреатів із різних країн відбудеться 27 червня. Відзнаки вручатиме мер Неаполя. Організатори конкурсу надіслали 4 червня вчительці з села Будятичі, що на Іваничівщині, запрошення двома мовами: італійською та французькою. 

НОВОВОЛИНСЬК - НЕАПОЛЬ: НА ВІДСТАНІ МРІЇ

Світлана Степанівна була приємно здивована, але всю значимість події збагнула аж тоді, коли її привітали в інтернеті нобелівський лауреат із Китаю Мо Янь  і екс-прем’єр Пакистану, нині - мер 15-мільйонного міста Лахор, письменник Факхар Заман. 

У Пакистані вона побувала 2013 року як учасниця міжнародного конгресу «Література і мир».  У цьому науково-літературному заході українці тоді взяли участь уперше. Їх було троє: волиняни Світлана Костюк  та  Ігор Павлюк, киянин  Дмитро Дроздовський (редактор журналу «Всесвіт»).  

У гомінкому й яскравому велелюдді конгресу Факхар Заман розгледів  спокійну й усміхнену полісянку, відчув магічну силу її  віршів і вдачі. Тож нинішню її перемогу сприйняв як закономірність. 

Сама Світлана Степанівна скромно вважає свій успіх щасливим збігом обставин:

- Інформацію про конкурс мені на Фейсбук скинули самі італійці, вони ж попросили надіслати вірші. Можливо, хтось із діаспори був знайомий із моїми творами і розповів. 

Спочатку я не надто серйозно поставилась до цієї пропозиції, бо на конкурс подавали твори лише англійською, французькою, італійською та іспанською, а я могла подати хіба переклади — їх зробив українець за походженням Юрій Лазірко з Нью-Йорка. Відіслала рукопис аж в останній день і ні на що не сподівалася. А тут — така новина!

Злива вітальних коментарів у соцмережах спонукала переможницю до дій. Треба оформити безліч паперів, аби відкрити візу в італійському посольстві, треба придбати квитки (через хворобу можна вирушити тільки літаком). 

А в неї позаду - 5 хіміотерапій, попереду - шоста. І все це - кошти, кошти, які давно вже нізвідки брати. А меценатів не чути. 

Нововолинська влада звично розвела руками: «Грошей нема. Дамо аж цілу тисячу гривень із благодійного фонду мера, але принесіть офіційне підтвердження, що ви перемогли. Італійської з французькою не знаємо, тож обов’язково перекладіть нам письмово текст запрошень...»

Стикнувшися з чиновницькою байдужістю, талановита вчителька вже було опустила руки. І тут підтягнулися репортери «Нововолинська ділового». Зробили стартовий валютний внесок  і буквально за руку відвели пані Світлану у «Приватбанк» по довідки для оформлення візи. Директор міського відділення  Руслан Кравецький  усе докладно роз’яснив і особисто проконтролював, щоб його працівники упоралися за лічені хвилини. 

Мирослава Бадзюнь  із турагенції підказала деякі нюанси, зателефонувала до Києва у візовий центр. Кандидат філології, член правління НСПУ  Дмитро Дроздовський  (автор передмови до Світланиної «Траєкторії самоспалення») взяв на себе клопіт ходіння у посольство, а також переклад і заповнення численних паперів.  

Але ж кошти!..  

5 тисяч гривень переказав Олександр Гоцка - директор підприємства «БРВ-Україна». 2 тисячі додав нововолинський підприємець Олег Бадзюнь. Ще 2 - волинянка Людмила Овчиннікова-Стевенсон, яка мешкає зараз за кордоном. 550 грн. капнуло на картку від інших добродіїв. 

НАДІЯ НА БОГА... І ТРОХИ НА ГУЗЯ

Та коли Світлана Костюк минулої п’ятниці приїхала до Києва, то з жахом дізналася: квитки на літак залишилися найдорожчі. 

Немає певності і з відкриттям візи. 

- Як бідному женитися, то й ніч мала, - сумно посміхається Світлана Степанівна.  - Доки не було грошей на дорогу - немудро було робити візу. Коли вони почали з’являтися - залишилося мало часу для її оформлення. Ніхто гарантії не дає, бо консульство має право розглядати документи впродовж 10 днів.

А церемонія нагородження не чекатиме... А квитки на літак дорожчають з кожним днем, ще день-два - і їх зовсім не можна буде придбати. І то неважливо, що діаспора готова забезпечити житлом безкоштовно - для візового центру треба пред’явити броню в готелі, квитки. 

Якби не київські друзі - навіть не здала б документів. Телефонували в Італію, турбували НСПУ, перекладали усі папери італійською... Дякую, Ю. Пероганич, Д. Дроздовський, Л. Мудрак, НСПУ та інші. Зробили все можливе. Решта від мене не залежить. Я готова летіти, якщо буде віза і ще можна буде придбати авіаквитки.

Натякнула чоловікові про поїздку автобусом. Він сказав, що хіба якщо я (у моїй ситуації) самогубця... 

Перемоги уже ніхто від мене не відбере. Як Бог дасть - то все вийде і з поїздкою, а якщо ні - повертатиму спонсорам призначені для неї кошти.

А поки що чекаю на смс із візового центру... Таке життя. Та це не головне. Головне - ваша щира підтримка і розуміння. І те, що українська поезія варта уваги. Ціную вас, друзі. Дякую. Тримаймося на відстані променя.

Перемогла на урядовому міжнародному конкурсі Світланина поезія «Любов, лише любов врятує світ...»  Уперше за всі 16 років існування цих літературних змагань лауреатом стала українка (а було 452 учасники звідусіль). 

 

Тепер на Світлану Костюк чекають і у Неаполі, і у Вероні й Римі, де українські заробітчанки скучили за високим рідним словом. У Італії видадуть колективну антологію поезій переможців.    

А коштів на поїздку все ще бракує. 

Мовчить голова Волинської ОДА Володимир Гунчик, якому активісти надіслали клопотання щодо Світлани Костюк. 

Не ворухнулись Маневицька, Іваничівська райради й райдержадміністрації, куди репортери теж звернулися (Костюк виросла і працювала на Маневиччині, нині вчителює на Іваничівщині). 

Депутат Верховної ради Ігор Гузь пообіцяв надіслати у посольство Італії в Україні депутатське звернення, аби прискорити відкриття візи письменниці з Волині, а також пообіцяв спробувати вишукати кошти для поїздки Світлани Костюк до Італії. У нього 200 друзів-нардепів на Фейсбук - може, раптом стягнуться?..

Тримаймо кулаки за успіх цього неймовірного проекту. 

Прекрасна світла поетка, яка стоїчно бореться з важкою недугою, яка пройшла у віршах і житті траєкторію самоспалення, пише нову книгу. Робоча назва - «Зцілення любов’ю». 

Поза сумнівом - любов творить дива, гоїть душі, повертає людям надію і сенс життя. Пророчо-пронизливі рядки, що так боліли Світлані Костюк, спалювали її зсередини (писала їх рік, від Майдану аж до Дебальцевого), незбагненним чином просвітлюють читачів і слухачів, дарують їм мудрий спокій. 

А там, в Італії, у Неаполі й Римі, поетка зануриться в море позитиву. І виринуть ще світліші вірші, і станеться диво зцілення. «Я не лише пишу казки для малечі, я ще й вірю в них», - зізналась колись Світлана. 

Дитинно віримо  й ми. 

- Тримаймось на відстані променя, - каже вона друзям. 

На відстані променя - станьмо у дружне коло й збережімо Світлану для світу і світла. 

Картка Приватбанку для переказів: 5168742063950020

Костюк Світлана Степанівна.

Зробімо диво для Поета, ми це можемо!