Старовижівські пристрасті навколо озера Солинка

У Старовижівському районі налічується 23 озера. Солинка – одне з них і розташоване в лісі, подалі від мирської метушні. Але упродовж останніх років до нього прикуто чи не найбільше уваги. Торік, скажімо, серед старовижівчан розповсюдилися чутки, що на берегах водойми нібито переховувались сепаратисти, адже впродовж одного із вихідних тут лунали непоодинокі постріли. Однак, перевіривши тривожні сигнали, міліція заспокоїла людей, мовляв, усе це вигадки, можливо, хтось із відпочиваючих бавився таким чином, цілячись у мішені.

Те, що Солинку уподобало чимало курортників, не дивно, бо місця тут і справді мальовничі, красу водойми підкреслюють і білі водяні лілії вздовж берегів, і шелест очерету. За непідтвердженими даними у воді з цього озера міститься певна кількість йоду і срібла.

-- Про це ми не раз розмовляли із одним з львівських науковців, з яким познайомилися безпосередньо на озері, -- говорить головний державний інспектор відділу ОВБ Волиньрибоохорони Сергій Дмитрук. – Чоловік багато років підряд привозив сюди важкохвору доньку. Після такого оздоровлення у дівчинки наступав тривалий період ремісії хвороби. На моє глибоке переконання, Солинка є унікальною водоймою. Вода з озера наділена лікувально-профілактичними властивостями. Солинка має кастрове походження, а такі водойми призначені здебільшого для рекреаційних туристичних цілей, тобто оздоровлення людей, і ж ніяк не для промислового рибальства.

Розмови про збереження озера як острівця відпочинку почастішали зі швидкістю снігової лавини, відколи один із старовижівчан заявив про свої наміри взяти озеро в оренду. Завідувач сектора землеустрою та ринку земель відділу Держземагенства у Старовижівському районі Микола Сулева демонструє технічну документацію із землеустрою щодо складання договору оренди землі (озера Солинки) для рибогосподарських потреб на землях запасу Кримненської сільради, яку в 2005 році представив у відділ імовірний тоді орендар – ТзОВ «Олді» в особі Любомира Вегерича, що хотів орендувати об’єкт упродовж 25 років. Але відповідний договір так і не був підписаний.

У наступному році взяти водойму в оренду на 10 років виявив бажання вже Олег Астапенко і вести всі свої справи доручив Андрієві Заяцю, потім згадувані особи від своїх намірів відмовилися.

У 2011 році сесія Волинської обласної ради прийняла рішення про надання озера Солинка терміном на 5 років тому ж таки Любомиру Вегеричу і доручила голові Старовижівської РДА в місячний термін укласти такий бажаний договір оренди, але з різних причин й цьому не судилося здійснитися.

-- Упродовж останніх років було прийнято чимало рішень щодо водного об’єкта, -- продовжує Микола Сулева. – Так, 14 лютого 2011 року голова Старовижівської РДА видав розпорядження про погодження передачі в оренду Солинки на 15 років для рибогосподарських потреб Любомиру Вегеричу, 5 липня 2012 року – про надання в оренду цієї земельної ділянки водного фонду строком на 5 років, але договору оренди не існує і до цього дня.

Незважаючи ні на що, біля озера вже незаконним чином з’явилися вагончик, біля нього будівельні матеріали, артсвердловина, альтанки, на водоймі – пірс, що закінчується хатинкою на воді. Усе це приписують старанням батька Любомира Вегерича – Миколі Васильовичу. Втім, він відхрещується од такої «власності» і пояснює, що вона дісталася синові від попереднього «орендаря». І хоч правду з цього приводу знає багато хто, в тому числі й представники контролюючих органів, схоже усі дотримуються найвигіднішої позиції, такої притаманної українцям, як «моя хата скраю».

-- На сесію районної ради багато разів вносилось питання про затвердження нормативно-грошової оцінки землі (плеса озера), без якої оформити договір оренди неможливо, але мої колеги принципово не прийняли позитивного рішення, -- говорить депутат Старовижівської районної ради Іван Омельчук, -- вважаючи, що така оренда принесе користь лише орендареві і аж ніяк не громаді, а задеклароване розведення риби – лише фактор, щоб отримати дозвільні документи. До того ж ми маємо випадки, коли так звані орендарі обмежують бажаючим відпочити біля озера доступ до нього.

На превеликий жаль, схоже, такі випадки й справді трапляються.

-- Ще кілька років тому ми з мамою збирали чорниці поблизу Солинки, -- розповідає житель Кримного Олександр Киць. – Наблизилися до води. Щоб помити руки. Підійшли двоє людей і попередили, що до водойми наближатися не варто, бо вона у приватній власності, хоч я добре знав, що ніякого договору оренди на озеро немає.

-- Торік на третій день Пасхи ми з товаришем не встигли злізти з мотоцикла, як до нас підійшов чоловік, який назвався орендарем Миколою Вегеричем, -- додає житель Яревища Сергій Зубчик, -- і почав запевняти, що озеро знаходиться в приватній власності. Він сказав, що безкоштовна риболовля тут заборонена. Коли я відповів йому, що не знав про оренду, риторика незнайомця дещо пом’якшала і він пояснив, що пробив тут артсвердловину, поставив вагончик, отже, вклав кошти в розвиток власної справи, а ще попередив, що біля озера постійно чергує найманий ним працівник.

Чи це справді був Микола Вегерич, сказати важко, бо якихось документів, які підтверджують його особу, він не пред’явив. Та, мабуть, і ніхто чужий не міг би виставляти себе господарем ситуації.

Але, можливо, все це в минулому, адже старовижівські посадовці разом з депутатами районної ради виїжджали торік до озера і намагалися розібратися в ситуації довкола фактично не орендованої водойми?

-- У середу, 13 травня ц.р. я поїхав на Солинку, щоб подивитись, що там робиться, заодно взяв із собою спінінг зловити рибину-дві, -- розповідає громадський активіст Володимир Волошин. – Щойно поставив мотоцикл під деревом, як побачив одного із земляків. За словами односельчан, він нібито працює тут охоронцем, хоч сам, на мою думку, часто порушує правила рибальства. Близько біля води стояли два автомобілі: червоний «фольксваген» та чорний «джип» з волинськими номерами. До мене підішли двоє незнайомців Із того, як вони називали один одного, зрозумів, що це Коля та Рома. Мій земляк охоче почав їм мене характеризувати, мовляв, я дуже активний і куди не слід люблю пхати свого носа. Тож, Коля незважаючи на те, що ми навіть не знайомі, дав мені потиличника, Рома його заспокоїв і почав запевняти, що озеро належить йому, що він тут днює і ночує, тобто водойма орендована. У ході розмови до нас підійшов чоловік, назвався Миколою Вегеричем…

Подальший перебіг розмови, думаю, краще не наводити, краще залучитися допомогою правоохоронних органів, куди Володимир Волошин і звернувся. Хлопець спочатку зателефонував у районний відділ міліції, а наступного дня написав відповідну заяву. Ще за день дільничний оперуповноважений Ярослав Кислюк взяв у нього пояснення.

-- Я прагнув лише одного: щоб усе було по-справедливості, -- говорить Володимир, -- щоб з Миколою Вегеричем провели профілактичну роботу і він, як і обіцяв, не забороняв місцевим жителям безкоштовно купатися в озері та відпочивати біля нього. За яким принципом одним від дозволяє це робити, а іншим ні, я не знаю. А те, що із Солинки можна мати чималий зиск, то правда, бо тут, кажуть старожили, багато глибоких ям, а в них водиться велика риба.

З приводу останнього інциденту я звернулася до самого Миколи Вегерича, бо, імовірно, саме він має більший стосунок до справ на водоймі, аніж його син, задекларований у документах щодо оформлення оренди озера.

-- Ніякого конфлікту не було, ніхто нікому не погрожував, -- каже Микола Васильович, -- я просто попередив хлопця, щоб він не ставив автотранспорт ближче ніж за сто метрів до води. Чому я? Бо віднедавна є екологічним громадський інспектором (!) і хочу, щоб тут був порядок. Хто такі Коля і Рома, не знаю.

Пан Вегерич зізнався, що договору оренди на озеро Солинку немає, бідкаючись, як важко виготовити на сьогодні потрібні для цього документи, особливо паспорт водного об’єкта, що він вже був у новопризначеного голови Старовижівської РДА Анатолія Бринчука і розмовляв з ним з приводу своєї проблеми.

То, може, чоловіка обмовляють?

-- Це не ті люди, які будуть наводити на когось наклеп, -- говорить депутат Старовижівської районної ради Іван Омельчук. – Вони пройшли Майдан і не похитнулися. Та й сенсу когось дурити в них немає, бо прагнуть, щоб водойма служила людям, як це гарантоване Конституцією України, щоб доступ до неї був вільним і ніхто не приписував володіння озером собі.

Те, що Озеро Солинка не орендується, підтвердили мені і в Старовижівській районній раді. Як говорить заступник голови органу самоврядування Василь Романюк, депутати не проти оренди водойми, але прагнуть справжнього господаря, який не образить місцевих відпочивальників, дбатиме про зарибнення і для якого дороговказом буде закон, а не бажання видавати бажане за дійсне.

Наталія ЛЕГКА

Старовижівський район

Фото автора