Волинський поет, композитор та виконавець Петро Шугай: Мої пісні — це історія мого життя

У доробку волинського поета і композитора Петра Шугая до півсотні пісень. Неодноразово вони звучали на сцені облмуздрамтеатру, на екранах Волинського телебачення, місцевого радіо. Пісні Шугая виконували Алла Опейда, Славік Судима, Василь Чепелюк. Але широкому загалу музичні твори, виконавцем яких є сам автор, можна почути в Інтернеті у YouTube. «Біла вишня», «Сентиментальне танго», «Листопад», «Мій край, моя Україна», «Твій поцілунок», «Курортний рок-н-рол», «My Way» й інші захоплять широкою гамою людських почуттів, віднесуть у вир настроїв і переживань. Здається, вони дихають життям, сповнюють слухача оптимізму та навертають спогади про щось прекрасне і таке рідне…

Доля волинського митця виявилася непростою, усього в житті досягав самотужки, адже ріс без батьків, виховувався у дитбудинку. Народився Петро Васильович на Полтавщині, там і розпочалася його творча діяльність. Музикою почав захоплюватися ще з дитинства і вірші писати також.

— У дитбудинку грав на трубі у духовому оркестрі, вчився на відмінно, і мене мали забирати у суворовське училище, — коротко оповідає свою біографію композитор. — Пам’ятаю, до нас приїжджав підполковник і тестував кращих хлопчиків, то я єдиний пройшов тест. Знав непогано іноземну мову — німецьку — й був добре розвинутим фізично. Так, ще у 66-му написав заяву про вступ у Київське суворовське училище. Але директор нашого дитбудинку, який свого часу вчився у Харківській консерваторії, бачив, що у мене сильна тяга до музики, і сказав: «Краще іди в культуру, ніж в армію». За його рекомендацією я вступив у Полтавське музичне училище. Оскільки мені не було за що жити і харчуватися, то у 15 років влаштувався грати у військовому оркестрі Полтавського ракетного училища — там жив, носив форму і паралельно ходив у музучилище на навчання.

Після закінчення музичного училища Петро Шагай працював у Полтаві, потім у Ялті, а з 81-го року — на Волині.

— Вважаю, що Волинь — це мій рідний край, — зізнається Петро Васильович. — Тут народилися мої найкращі пісні. Що мене вразило на Волині? Якось потрапив на весілля на Поліссі й почув місцеві народні пісні — настільки цікаві, багаті мелодійно.

Автор зауважує, що найбільше написав творів, коли був художнім керівником естрадного колективу Луцького приладобудівного заводу.

— Була хороша творча база, можна було експериментувати, писати музику, і відразу її виконували, — пригадує ті часи митець. — Мої пісні — це історія мого життя, вони приходять несподівано. Вважаю знаковою пісню «Завітайте на Волинь»: вона з’явилась у 84-му році, коли у мене народився молодший син Богдан. Така радість, такий підйом духовний! Виник образ пісні, і буквально за три дні я відшліфував мелодію, слова. Ця композиція звучала на Дні міста, навіть листівки кидали з вертольота на Театральну площу з моїм текстом, за пісню отримав подяку від влади. У Польщі її виконував, їздив неодноразово на фестиваль української пісні, виступав разом із Волинським облмуздрамтеатром. Потім був застій у творчості, а після двотисячного року прийшов лист від всесоюзного об’єднання авторських прав, де був зареєстрований як композитор, із проханням відновлювати діяльність. Але пишу тільки тоді, коли є натхнення.

— Як прослуховувала ваші композиції, запам’яталася лірична пісня «Христина». Що передувало її створенню? — цікавимося в автора.

— В «Однокласниках» переписувався з товаришем із дитячого будинку, він колишній військовий, зараз на пенсії, я в нього на сторінці знайшов своє перше кохання, — розповідає Петро Васильович. — Вона постійно була у мене в пам’яті. Ми з нею почали переписуватися, це як спалах, я жив як у тумані, й у той період народилася «Христина».

Усі кліпи до пісень Петра Шугая зняті Волинським телебаченням. Ще років вісім-десять тому його запросили на передачу до 8 Березня, де він виконав «Білу вишню», — так зав’язалася співпраця.

За останній рік Петро Васильович написав тільки дві сатиричні композиції, які давав слухати вузькому колу друзів. Сьогоднішні події в країні дуже хвилюють митця, каже, серце обливається кров’ю, коли дивиться, що твориться на Сході.

— Я не розумію, чому це сталося, як і заради чого це все, — обурюється автор. — Думаю, спеціально стравили один народ проти іншого, дуже багато бруду та брехні і з того, і з іншого боку. Шкода, люди гинуть, молодь пропадає. Але потрібно вірити у світле майбутнє, нести добро людям.  

У творчому доробку Петра Васильовича достатньо композицій для цілого авторського концерту. Однак талановитому, самобутньому авторові важко пробитися навіть на місцеву сцену, не кажучи вже про столичний рівень. Адже тільки за одну хвилину ефіру на центральному телебаченні просили 15 тис. грн.

— У всьому світі авторові платять за те, що написав слова, музику, а у нас, навпаки, митець має заплатити за ефір, — зауважує Петро Шугай.

Усі, хто близько стикався з творчістю волинського пісняра, відзначають його талант і самобутність. Якось довелося Петру Васильовичу подарувати диск колишньому Президентові Леонідові Кучмі, котрий також високо оцінив творчий доробок волинянина. А покійний губернатор Волині Борис Клімчук настоював, щоб Петро Шугай зробив концерт, бо «люди хочуть почути своє».

Сподіваємося, найближчим часом ми аплодуватимемо в одному з концертних залів Луцька композитору та виконавцю Петру Шугаю.

Завітайте на Волинь
Слова і музика Петра Шугая
Весняним потоком
Розлилась широко
    Пісня краєм,
Веселковим цвітом
Радісно і світло
    Розквітає.
Сонячні цимбали
На весь світ заграли
    Про кохання.
І лунають нині
Із землі Волині    
    Привітання.
Приспів:
Ой, завітайте до нас, друзі милі,
Вам посміхнуться озер очі сині,
Вам заспівають гаї солов’їні
Пісню чарівну, пісню Волині.
Тут ви зустрінете щирість і ласку,
Тут лісову ви побачите казку.
І зацвітуть у вашім серці навіки
Дружби і щастя радісні квіти.

У містах і селах
Хоровод веселий
    Гей вирує,
Як квітує нині
Свято на Волині,
    Світ хай чує.
Линуть скрипок звуки,
Візьмемося за руки —
    Заспіваймо.
Друзів незрадливих
На землі щасливій
    Привітаймо.
Приспів.