Журналіст розповів, чому Захід приховує докази присутності російських військ на Донбасі

Його цитує портал «Новое время».

«Були б російські війська в Донбасі — були б супутникові знімки. А раз знімків немає, то і доказів немає. І військ російських — теж немає».

«Не знаю, як ви, але я чую ці слова досить часто, — пише Казарін. — Особливо після того, як журналісти розкопують нові деталі бурятовбивчої війни в Донбасі. Але в тому й штука, що інтрига тут може існувати тільки лише для російської аудиторії. Тому що для решти всього світу це питання не стоїть зовсім.

І тому Foreign Policy при згадці торішнього Іловайського котла, коли наступ української армії за лічені дні було помножено на мінус один, пише про «російські танки». Тому глава НАТО Йенс Столтенберг прямо говорить про те, що єдині іноземні військові в Донбасі — це росіяни. Дискусія йде лише про цифру: шість тисяч, дев'ять тисяч чи все-таки більше.

Єдина причина, через яку Захід досі не публікує неспростовні докази, точно така ж, як і причина відмови озброювати Україну летальною зброєю. Це прагнення дати Кремлю ще один шанс. Шанс вийти з конфлікту, зберігши обличчя, наскільки це взагалі можливо. Шанс утримати країну від сповзання в глобальну ізоляцію з непередбачуваними наслідками. Шанс повернутися в 2013-й рік, коли Росія мала право голосу і він звучав не тільки інтонаціями Чуркіна.

Все, що відбувається — це якраз спроба врятувати Росію і заразом позбавити Захід від необхідності назвати речі своїми іменами. Тому що, як тільки скажеш «війна», то і поводитися треба буде як на війні. Як тільки скажеш «вторгнення», значить, на континенті є агресор. Якщо є агресор, то потрібно щось робити. Тому докази і не публікують: вони відріжуть всі шляхи назад.

Захід не хоче вплутуватися в конфлікт. Він не хоче піднімати прапори, збивати кулаки і вилазити з власної зони комфорту. Тому він раз за разом дає можливість і Росії повернутися в ту зону комфорту, в якій вона існувала до анексії Криму.

Власне, саме тому Україні не поставляють летальну зброю — адже це означатиме точку неповернення. Ту саму лінію, за якою вже не вийде займатися казуїстикою, називаючи війну чим завгодно, окрім як війною. Росії пощастило: повна відсутність її власних запобіжників компенсується запобіжниками Заходу. Просто Москва розцінює все, що відбувається як слабкість і боягузтво Вашингтона з Брюсселем, і думає, що так буде і далі. А Вашингтон і Брюссель сприймають політику Кремля як божевілля — і зберігають надію на те, що розсудливість до Москви все-таки повернеться».