Хливнюк: Разом із страхом у нас зникла й жалість
Лідер гурту «Бумбокс» Андрій Хливнюк ніколи не приховує своєї громадянської позиції, але й не кричить про неї на кожному кроці.
Однак інколи співак все ж таки ділиться своїми переживаннями щодо долі українців і України в цілому. Про хворе суспільство і страх перед втратою людяності Хливнюк розповів у інтерв'ю «Cultprostir».
До річниці Євромайдану Андрій разом зі співачкою Джамалою і співаком Дмитром Шуровим представили пісню «Злива». Вокаліст «Бумбоксу» каже, що для нього це — пісня про очищення.
«Рік тому мені здавалося, що ми чистішими вже бути не можемо. Коли я писав пісню, то думав, що ціна занадто висока. А зараз мені здається, що ми всі захворіли. Це процес, коли температура піднімається до граничного рівня, і потім ти одужуєш. Але можеш і померти. Лякає те, що і мене, і суспільство, в якому я живу, вже не бентежать бійки і гармати. Вірніше, бентежать, люди плачуть, страждають, але ти розумієш, про що я?» — зауважив Андрій.
Хливнюк дійсно переживає, що минулий рік міг незворотньо змінити українців. І не обов'язково у кращу сторону.
«Те, що ще рік-два тому для нас не влазило б ні в які ворота, тепер дійсно рядок у новинах. Іноді мені здається, що ми вже ніколи не одужаємо. Ніби щось незворотньо змінилося в нас. Так, ми стали набагато сильнішими – нам не страшно битися, захищатися. Ми перестали боятися, але, на жаль, перестали і жаліти», — пояснив співак.
«Я дуже хочу, щоб ми не втратили людяність у цілому. Гадаю, ми близькі до цього. Щоб ми не просочилися суцільним «анти». Я б дуже не хотів чути фразу «співаєте мовою окупантів» або «москалі завжди такими були, вони всі однакові». Так, треба згуртуватися, так, образ ворога цілком реальний, на нас напали. Ми відіб'ємося, я в це вірю. Але нехай бацила ненависті, якою ми вражені, буде щепленням, а не хворобою. Інакше, мені складно зрозуміти, як жити з цим далі», — додав Андрій.
На думку Хливнюка, все, що відбувається нині з Україною — це «прозріння після багатьох років сліпоти»:
«Але що ми будемо робити з цим гострим зором, чи на обидва ока прозріємо, і чи побачимо колоди в своїх очах, це питання. Те, що я бачу зараз у ЗМІ, дуже однобоке. Так, є задача, так, все для перемоги. Але ми не маємо права брехати. Ні собі, ні глядачеві, слухачеві. Потрібна кристально чиста правда. А підім'яти під себе реальність, надіти шаровари і врізати гопака...».