Луцькому військовому госпіталю необхідний апарат МРТ

Сьогодні Луцький гарнізонний військовий госпіталь — військова частина А-4554 — переповнений. Кожного дня тут надають медичну допомогу більше ста військовослужбовцям, які отримали поранення на Сході. З якими проблемами стикаються у своїй роботі лікарі, чи вистачає усім медикаментів, якої допомоги потребує заклад, дізнавалися «Відомості».    

Як розповів нам головний лікар госпіталю полковник Олександр Хоменко, на даний час жодних проблем із медичним забезпеченням, харчуванням, комунальними послугами не існує. За його словами, хворі мають все необхідне, допомога їм надається в повному обсязі від  перев’язки, операції і до лікування в післяопераційному періоді. Опікуються госпіталем і волонтери. Полковник відзначає їх чуйне ставлення до пацієнтів, доброту, з якою працюють ці люди, їх відданість і бажання допомогти не тільки матеріально, а й морально.

Також Олександр Миколайович наголошує на налагодженій співпраці із органами влади та іншими лікувальними закладами.

— Позавчора поступив до нас із пораненням пацієнт, вчора зроблено МРТ, знайдена гематома (мозок здавлений), відправлено його у Львів і вже вночі він був прооперований, на ранок прекрасний стан, відновлюється нормально, — розповідає про роботу Олександр Хоменко. — Зателефонували у міську лікарню — МРТ без питань зробили. Але проблема в тому, що поранені — це люди, які терплять біль, їм дуже важко. І коли їх возити по наших дорогах і навіть на невеликі відстані — до обласної, міської чи до онкодиспансера — ні там, ні там, не відмовляють, то це несправедливо по відношенню до них. І саме заслуга волонтерів у тому, що  була розпочата всеукраїнська акція зі збору коштів на МРТ для військового госпіталю. Кошти надходять, що дивно, із Польщі, Канади, вчора із Шотландії поступили на цей рахунок.

За словами полковника, сьогодні через волонтерські організації іде активна співпраця із Польщею, Німеччиною, Канадою також у плані поставок різного обладнання для діагностики.

Штат працівників у госпіталі не збільшено, лікар каже, що поки вони справляються, хоч колектив й трудиться неповним складом, бо частина персоналу на Сході. Надають тут допомогу не тільки волинянам, є пацієнтам і з Сумської області, Вінницької, Кіровоградської та інших.  

— Війна, на жаль, не зупинилася, поранені поступають, — констатує лікар. — Немає різниці хто, звідки, де є вільні місця — туди й відправляють, адже допомогу потрібно надати максимально швидко, адекватно, щоб виключити до мінімуму наслідки поранення.

Більшість тут пацієнтів із середнім ступенем важкості. Але крім хірургічної, травматологічної допомоги, у госпіталі надають ще й психологічну. У штаті працює досвідчений спеціаліст в цій галузі.

— Ліків вистачає, зі своїх коштів нічого не тратимо, доглядають нормально, — каже хворий Андрій Пушкарський. Він із Луцька, мобілізований до армії ще 9-го квітня, служив у 52-й механізованій бригаді. Кульове наскрізне поранення плеча отримав 1-го серпня. Відтоді лікується.  — Спочатку лежав у Запоріжжі в мобільному госпіталі, потім — у Дніпропетровському, після цього був у Черкаському, звідти потрапив на Рівненщину і потім сюди. Першу операцію робили у штабному госпіталі (під самим Донецьком — авт.) нашої бригади лікарі-хірурги, які у відрядженні з цього госпіталю.

Андрій пригадує прізвище свого рятівника — це хірург Василь Шпилька.

— Волонтери постійно відвідують нас, — продовжує хворий, — воду привозять, мають встановити кондиціонер, у деяких палатах він вже є.

Його сусіди по палаті Віктор та Іван також не мають ніяких нарікань на догляд і лікування, кажуть, всього вистачає, помалу одужують.

— Лікувався два тижні, тепер проходжу військово-лікарняну комісію на придатність, — розповідає пацієнт з іншої палати — Ярослав.

Він родом із Хмельницька. Мобілізований до війська ще 11-го квітня. Був старшим рідіотелефоністом. Розповідає, що травмував коліно, у нього діагноз — деформуючий артроз.

— Ліків вистачає, — каже Ярослав. — Волонтери допомагають, майже кожного дня сюди приходять, приносять нам їсти, воду, і ліки.

На фото: Олександр Хоменко