Військовим на Сході головне, щоб у їхніх сімей усе було гаразд

Військовим на Сході головне, щоб у їхніх сімей усе було гаразд
Психолог-волонтер Оксана Бєльська (ліворуч) / Фото: Ольга УРИНА

З гарячого Сходу пані Оксана привезла листи вдячності від військових за малюнки, які нещодавно були зібрані Волинським відділенням Дитячого фонду України. Щира творчість малечі тепер піднімає дух військових-розвідників на передовій.

Автор: Ольга УРИНА / Джерело: Відомості

Про це говорить психолог Оксана Бєльська, яка працює в зоні АТО з українськими військовиками. Пані Оксана лікує душі наших бійців, допомагає їм відновлювати психічний стан після тяжких боїв і працює з керівним складом. Вона хоч і цивільний психолог, та коли на Східній Україні розпочалися військові дії, виникло бажання працювати там. Приїхавши на кілька днів на Волинь, спеціаліст повідала, що найбільше турбує наших хлопців, та розповіла, як їм можна допомогти.

З гарячого Сходу пані Оксана привезла листи вдячності від військових за малюнки, які нещодавно були зібрані Волинським відділенням Дитячого фонду України. Щира творчість малечі тепер піднімає дух військових-розвідників на передовій.

— Малюнки вони розвісили в наметі. Уявіть собі автомат, а за ним висить малюнок, це дуже трепетно, — каже вона.

За словами Оксани Бєльської, зараз для військових важлива будь-яка підтримка. Вони чекають на добре слово звідусіль. Та, як виявилось, найголовніше для бійців — аби у їхніх сімей усе було добре.

— Дуже важливо підтримати тут їхні сім’ї. Один боєць якось сказав мені: якщо я знаю, що в мене вдома все гаразд, я перший сяду на броню, я побіжу попереду, — ділиться пані Оксана. — Якось у мене сидів похмурий чоловік після бойового завдання. Розповів, що для донечки в садочок потрібні гроші. І якщо їх не заплатити, то дитина не виступатиме на святах. А у сім’ї коштів немає. І це вже стрес для бійця та його родини. Або був випадок, що вагітна жінка не може вкрутити лампу вдома, а сусіди допомагати не хочуть, бо вона дружина «вбивці». Тож хотілося би, аби тут були якісь волонтери чи соціальні служби, щоб допомагати сім’ям військових вирішувати навіть такі проблеми.

Саме задля цього Міністерство оборони спільно з Мінсоцполітики мають на меті започаткувати по регіонах створення таких собі кол-центрів, куди б могли звертатись як самі вояки, так і їхні родини. Планується, що це будуть гарячі лінії зв’язку з цивільними психологами, які б у разі чого зверталися до різних соціальних служб і волонтерів із проханням допомогти рідним військових вирішувати навіть мінімальні побутові питання. Та й самі розмови з психологами по телефону часто дуже важливі і для бійців, і для їхніх дружин чи матерів. Окрім того, за словами Оксани Бєльської, від волинських спеціалістів чекають напрацювань у сфері розробки методик роботи із новим видом посттравматичного синдрому.

— Психологічні травми, що нині отримують хлопці, — це не той посттравматичний синдром, який ми знаємо. В нас аналогів немає. Я для себе називаю його «донецьким синдромом». Так, в одному окопі можуть перебувати люди з різним ступенем військової підготовки, а отже, отримують абсолютно різне психологічне навантаження. Сьогодні ми маємо зовсім нові наслідки і повинні шукати нові шляхи їх подолання, — каже спеціаліст.

Психолог розповіла й про те, що найбільше дошкуляє нашим військовим.

— Багатьох охоплює страх. Одна категорія каже, що вони бояться, бо не вміють воювати. Ще в частини є розлади сну, — ділиться пані Оксана. — Якось був випадок, коли боєць три дні буквально плакав на консультації і я не могла зрозуміти, що саме він мені хоче сказати, — настільки сильною була травмувальна ситуація. Зрештою він усе-таки зміг виговоритись. А наступного дня біжить до мене з банкою згущеного молока та кричить: «Дякую, я спав!». Також часто хлопців турбує комплекс вини — провина того, хто вижив. Крім цього, багатьох пригнічує сором за те, що в певний момент вони злякались і не знали, що робити. Я ж кажу: ти ж діяв, ти зробив усе правильно. А він мені: так, але я злякався...

Оксана Бєльська розповіла, що зараз Міністерство оборони дало добро, щоб у зоні АТО працювали й цивільні психологи, а не лише військові. У відомстві дійшли висновку,  що потрібні  такі  спільні  дії. Адже військовий психолог може правильно налаштувати вояків перед блок-постом чи бойовим завданням. Але часто бійці потребують звичайних людських розмов, тому такий тандем спеціалістів дуже добре працює. В цьому плані ефективною буде співпраця і з кабінетними психологами, які навіть по телефону зможуть зарадити хлопцям.

Loading...