Жінка-пасічник із Горохова сама майструє вулики й навчає бджолярів

Бджільництво — це стабільний дохід у бюджет сім’ї та хобі, яке ураз може перетворитись у справу всього життя, — переконана бджоляр із 20-річним стажем Надія Загоруйко. За п’ять кілометрів від Горохова вона має пасіку, що налічує тридцять бджолосімей. На її думку, займатися бджільництвом вигідно і корисно, адже сьогодні в Україні це одна з галузей сільського господарства, яка розвивається дуже швидкими темпами, особливо у приватному секторі.

Зазвичай у ролі бджолярів ми звикли бачити представників сильної статі, а тут зустріли усміхнену тендітну жінку.

— Мій чоловік навіть не підходить до бджіл, — розповідає Надія Сидорівна. — На пасіці господарюю я сама. Якщо вулики багатокорпусні, то з ними фізично важко впоратися, тому в мене всі однокорпусні. І, повірте, навіть столярні роботи виконую сама: збити вулика, оснастити рамку — для мене не проблема. Це тільки думка така побутує, що ця робота — для чоловіка.

Бджільництво для пані Надії не є сімейною традицією, як часто буває, адже ніхто з її рідних цією справою не займався. Однак ще у дитинстві бджоли її дуже захоплювали, вона хотіла все про них знати, багато читала відповідної літератури. Таке дитяче захоплення переросло у хобі, своєрідну втіху, що прикрашає життя, а зрештою — у професію. Щоб самовдосконалюватися у цій галузі, Надія Сидорівна придбала на початках дві бджолосім’ї.

— Я закінчувала зооінженерний факультет у Києві й дипломну роботу писала про бджільництво, — оповідає про свій трудовий шлях пасічниця. — Коли у нашому коледжі (працює викладачем у Горохівському коледжі Львівського аграрного університету, — авт.) дали читати предмет «Бджільництво», це змусило мене зайнятися суто цією темою. І так із двох бджолосімей моя пасіка виросла до двадцяти. У коледжі студенти опановують робітничу професію бджоляра, яка з’явилася не так давно.

Крім власної, пані Надія опікується пасікою при коледжі, що налічує 25 бджолиних сімей, лабораторією, де проходять практичні заняття з цього предмета, і будиночком пасічника, що розміщується тут же. Саме з її ініціативи щороку у навчальному закладі з нагоди Дня пасічника відбувається Свято меду.

— Я вже багато років викладаю, проводжу консультації для всіх, хто до мене приходить, — веде далі Надія Сидорівна. — Нікому не можу відмовити у пораді, їду безпосередньо на пасіку, дивлюся, розповідаю. Багато хто запитує, де можна придбати вулик, за якою ціною. Та найбільше наших людей цікавлять хвороби бджіл. Це така галузь, де без знань працювати не будеш. Треба знати, як бджоли мають перезимувати, методи їх розведення й утримання, їхні біологічні особливості. За кордоном, скажімо, з цим трохи простіше, адже там є окремо ветеринарний лікар із догляду за бджолами. А у нас бджоляр — професія широкого профілю.

На запитання, чи правда, що є категорія людей, які не можуть працювати на пасіці, відповіла, що це дійсно так, але таких зовсім мало.

— Є люди, яких бджоли не сприймають, це пов’язано з фізіологічними особливостями, потовиділенням, — пояснює Надія Сидорівна. — Також небезпечно працювати з цими комахами тим, у кого алергія на бджолину отруту. До речі, коли я почала працювати з бджолами, то також мала сильну алергію. Однак це мене не зупиняло, бо знала: що більше вони жалять, то більше в організмі виробляється антитіл. Тепер тільки відчуваю біль, але жодних реакцій уже нема.

Лікувальні засоби з продукції бджільництва Надія Сидорівна поки що не виготовляє. Реалізовує лише мед і бджолосім’ї. Але переконує, що й це приносить непогані прибутки.

— Мед стабільно у ціні, літр зараз вартує 80 гривень, — розповідає. — Оскільки Горохівський район визнано благополучним щодо інфекційних та інвазійних захворювань, то у нас вигідно продавати не тільки продукцію бджільництва, а й самі бджоли. Один пакет, у якому невелика сім’я, вартує 550 гривень. Часто до нас приїжджають закупляти бджіл зі східних областей України, а також із Росії.

Пані Надія ще й досі не вважає себе професіоналом у галузі бджільництва, адже постійно вдосконалюється та вчиться у досвідчених старших пасічників. Зізнається, що якби зараз із якихось причин довелося б покинути бджільництво, вона б цього не пережила, адже це заняття для неї, як наркотик.