На Волині нарешті почали виробляти справжнє молоко

Днями у селі Угринів запустили сучасний міні-молокозавод

Приватно-орендне сільгосппідприємство імені Шевченка діє у селі Угринів Горохівського району вже 12 років. За цей термін господарство переживало усілякі часи. Його керівник Андрій Турак каже, що був період, коли займалися свинарством, утримували поголів’я биків, налягали на вирощування цукрового буряка, але врешті-решт від цих галузей довелося відмовитися. Увагу зосередили на молочному скотарстві. Результат не змусив на себе чекати. Завдяки вмілому управлінню, вивченню досвіду вітчизняних і закордонних колег, сьогодні угринівське господарство, крім того, що має одні з кращих показників поголів’я худоби в області, відоме ще й тим, що відкрило власний молокозавод. На його відкритті побувала й команда «Відомостей».

ПОСП імені Шевченка орендує 2860 гектарів землі, на частині яких вирощує кормову базу для худоби. Загалом на шістьох фермах утримують дві тисячі голів, із яких 800 корівок. Завдяки інтенсивній роботі над організацією харчування зоотехнікам господарства вдалося добитися відмінних результатів: якщо за минулий рік одна корівчина давала 12 літрів молока на день, то темпи нинішнього року свідчать про вихід на можливі 18 літрів. «І це ще не межа», — наголошує Андрій Антонович.

«Відомості» побували на трьох фермах пана Турака — у селах Загаї, Михлин та Угринів. Відгуки, які доводилося чути від запрошених на відкриття заводу, — лише позитивні. Львівська делегація з національного університету ветеринарної медицини імені Гжицького була вражена доїльними залами, поляки, які приїхали подивитися, на що здатні волинські аграрники, придивлялися практичного до усього. Найбільшим досягненням господарства є, по-перше, безприв’язне утримання худоби, на чому так активно наполягають ветеринари. По-друге, доїння корів відбувається абсолютно без контакту з руками доярок: завдяки автоматизації людський фактор мінімізований, а отже, й ризик потрапляння до молока бактерій із зовнішнього середовища також.

Андрій Турак розповів, що, налагодивши роботу ферм і отримавши хороші показники у надоях, почав думати про те, як би все це вдосконалити й уже готову продукцію донести до споживача. Схема типу «видоїти — здати молоко» його не дуже влаштовувала. Каже, що хотів бути впевненим, що молоко з Угринова потрапить на столи волинян справжнім. Тому господарник почав мізкувати над створенням власного міні-заводу з повним закритим циклом. Доля звела пана Турака з ізраїльською фірмою Tessa I.E.C. Group Ltd.

— Ми беремося за різні заводи: від маленьких, які виробляють від 500 до тисячі літрів молока за зміну, це переважно для ферм, які утримують кіз та овець, до великих — 60-70 тонн за зміну, — розповів президент компанії Tessa Ісак Нісенблат. — Нашим обладнанням користуються росіяни, Домініканська Республіка, зараз іде робота у Шрі-Ланці. Хотілося, звичайно, щоб і на Україні було якісне та смачне молоко. У Вінниці є щось подібне, але Угринів — перший в Україні, що пішов таким шляхом. Думаю, в майбутньому ми додамо ще обладнання для виробництва сирів і йогуртів. Бо, як кажуть, апетит приходить під час їжі.

На фото: Перші партії кефіру та молока в процесі пакування

— Так, поки ми зосередимося на молоці, сметані та кефірі, але місце для сирного обладнання, йогуртів, ряжанки ми вже залишили, — відразу додав Андрій Турак.

Ізраїльська бригада прибула до Угринова в січні. Протягом цього часу вони активно стежили за усіма проектними та будівельними роботами. Головний технолог Ізраїлю Йосиф Потієвський за лічені дні навчив молоду команду угринівських парубків і дівчат процесу виробництва молока, кефіру та сметани за сучасними технологіями.

Пан Турак жартома каже, що не сподівався, що його підлеглі так швидко навчаться, мовляв, думав, що на це піде цілий місяць. А тут — на тобі: пастеризацію, нормалізацію та пакування технологи продукції «Угринів» освоїли за кілька днів й уже сьогодні самостійно виготовляють сметану жирністю 22%, молоко жирністю 3,2% та 2,5%, а також кефір 2,5% жирності без нагляду ізраїльських спеціалістів. А те, наскільки смачними вдалися продукти угринівських молочників, мали можливість перевірити всі охочі під час дегустації.

Андрій Турак наголошує, що зробити молоко з порошка дуже легко, а от пройти повний цикл і отримати здоровий, якісний продукт не кожен хоче, бо це затратно. Дійсно, проект горохівському господарникові обійшовся у 20 мільйонів гривень, а окупиться він, за орієнтовними підрахунками, через років чотири. Підкорюватиме молочний ринок області якістю.

ДСТУ на продукцію «Угринів» завод уже отримав, єдине, що залишилося, — впорядкувати документи з дозволами на продаж продукції у магазинах. Щоправда, де волиняни зможуть купувати продукцію міні-заводу, поки невідомо.

Керівник сільськогосподарського підприємства каже, що спочатку хоче, аби вона дісталася бюджетних закладів: шкіл, садочків, інтернатів, лікарень, а вже потім шукатиме шляхи виходу на магазини та супермаркети. А це, як відомо, справа нелегка.

— Сподіваємося, що на нашу продукцію буде попит. У Луцьку ми домовилися з мерією, що нам виділять місце для продажу. Для цього вже придбали автомобіль із холодильним обладнанням. Почнемо з облцентру, а там розширюватимемо коло споживачів, — розповів Андрій Турак.

Стосовно ціни на угринівське молоко, то Андрій Антонович каже, що справжнє молоко, не порошкове, дешевим бути не може, проте «гнати» високу ціну навіть за натуральне волинський господарник не збирається.

— На ринку воно вартуватиме в межах 8-8,5 гривні. Наша відпускна ціна з заводу становитиме орієнтовно 6,5 гривні за літр жирністю 3,2%. А далі вже від посередників залежить, скільки вони накрутять. Ми б дуже хотіли, щоб воно йшло напряму до споживача, проте це дуже складно зробити, — розповів він.

На завершення хотілося б додати, що, по-перше, задоволеними від відкриття молокозаводу залишилися всі присутні. В першу чергу ініціатор. По-друге, як зізнався головний технолог Ізраїлю Йосиф Потієвський, вони самі не очікували, що так швидко вдасться втілити задуманий проект, мовляв, півроку тому на місці теперішнього європейського заводу були одні розвалини. Зрештою, таким господарем, як Андрій Турак, має пишатися й районна влада. Головне — аби не заважала.

На фото: Андрій Турак з президентом компанії Tessa Ісаком Нісенблатом