Куди йдуть гроші з лікарняних кас

Найбільш ефемерне право, яке гарантує українцям Конституція, — це право на безоплатну медичну допомогу. Сьогодні кожному відомо: є у тебе гроші — отримаєш допомогу. А ні… Більше того, грошей, які держава виділяє на охорону здоров’я (для простих смертних), вистачає лишень на заробітну плату медпрацівникам і енергоносії. Тому вже добрий десяток років чи не при всіх медичних закладах діють благодійні лікарняні каси. Певно, кожен потрапляв у ситуацію, коли його просили внести якусь суму на благодійність. Але куди йдуть ці кошти, мало хто цікавився. «Відомості» вирішили розповісти про це детальніше.

Добровільна справа?

Саме діяльність благодійних фондів, які діють при лікарняних закладах Луцька, перевіряла прокуратура області. При цьому до перевірок були залучені працівники Держфінінспекції та правоохоронних органів.

Як повідомив «Відомостям» прокурор відділу захисту конституційних прав, свобод й інтересів держави прокуратури Волинської області Сергій Самчук, грубих фінансових порушень у благодійних організаціях не знайшли. Проте виявлені інші порушення.

— Як бачимо з матеріалів прокурорських перевірок, добровільні внески сплачуються певною мірою під тиском медичних працівників, — зазначив Сергій Самчук. — По-перше. При сплаті добровільних внесків не береться до уваги майновий стан пацієнта, його ніхто не враховує. Людина потрапляє у відділення, і залежно від вартості лікування формується сума внесків. А це виключає добровільність. По-друге. Самі медичні працівники відправляють людей платити добровільні внески. Під час перевірок зафіксовані відповідні факти. Вони викладені у поданнях. Це означає, що медпрацівники у добровільно-примусовому порядку спрямовують людей платити гроші. Що знову ж таки виключає добровільність. І по-третє. Благодійні організації очолюють головні лікарі медичних закладів. Уже цей факт створює конфлікт інтересів. Є благодійна діяльність, яка формується на добровільних засадах. І є діяльність медична. Одна й та ж людина не може надавати якісну медичну допомогу й паралельно думати, де взяти на неї гроші.

Разом із тим у прокуратурі визнають, що сьогодні благодійні організації є основним джерелом фінансування медичних установ. Тому мета перевірок, за словами Сергія Самчука, — не зупинити медичну благодійну діяльність, а спрямувати її у потрібне русло.

— Хворий має платити кошти у лікарняну касу відповідно до свого майнового стану, — переконаний прокурор. — За результатами перевірки ми також узагальнимо факти упущень і внесемо документи реагування до органів влади, які зобов’язані забезпечувати медичні заклади фінансами згідно з їхніми реальними потребами.

Про людські гроші потрібно звітувати

Медики не пам’ятають такого року, коли б охорона здоров’я забезпечувалася згідно з реальними потребами (див. графік №1). В управлінні охорони здоров’я міста Луцька повідомили, що цього року в бюджет закладено кошти в обсязі 46% до потреби. З цієї суми 79% становить заробітна плата медичних працівників. На лікування хворих узагалі виділяється мізер (див. табл. №1).

Таблиця №1

— Без залучення благодійних внесків робота медичних закладів Луцька буде паралізована, — наголосив заступник начальника управління Микола Якимчук. — Наприклад, обслуговування томографа. Без фінансування пацієнтів він зупиниться максимум через півроку. Адже у бюджеті не закладено жодної копійки на його утримання. А це досить великі гроші. Водночас основні порушення, на які звернули увагу прокурорські працівники, усунені. Зокрема, укладені цивільно-правові угоди з членами благодійної організації «Муніципальна лікарняна каса», договори оренди приміщень.

— Після прокурорських перевірок ми взяли на роботу понад 30 осіб, — додала головний бухгалтер БО «Муніципальна лікарняна каса» Ірина Василенко. — Раніше вони працювали як волонтери на добровільних засадах. Тепер замість того, щоб купити більше медикаментів, платимо зарплату, податки. Згідно із законом, благодійна організація може до 20% коштів, що надходять, залучити на своє утримання. Якщо раніше ми використовували на це менше 10%, то зараз буде усі 15%. А скільки грошей пішло на те, щоб оформити договори оренди!

«Відомості» ж поцікавилися у пані Ірини, на що витрачаються благодійні внески громадян. Адже звітувати про використання коштів — обов’язок кожної благодійної організації.

— Кошти витрачаються на медикаменти, обслуговування медичного обладнання, господарські потреби, — зазначила Ірина Василенко. — У нас на кожну покупку є чек.

Автор матеріалу мала нагоду побачити ці документи. Покупки здійснювалися на різні суми — від 20 гривень до десятків тисяч. При детальнішому аналізі витрат, звичайно, виникають питання. Приміром, торік за кошти «Муніципальної лікарняної каси» у Луцькій міській клінічній лікарні купили медикаментів на 848 тисяч 951 гривню. Погодьтеся, сума чимала. Втім, «Відомостям» не вдалося знайти людей, які лікувались у цьому закладі й отримали медикаменти безплатно. Якщо такі знайдуться, ми готові продовжити розмову на цю тему.

Наразі ж розповіді про те, що тут безкоштовно лікують бомжів, циган тощо, звучать не надто переконливо. Адже йдеться про майже 850 тисяч гривень!

Саме для того й необхідні детальні публічні звіти про використання благодійних внесків — аби не виникало жодних питань.

До речі, на сайтах усіх муніципальних медичних закладів Луцька у розділі «Публічна інформація» такі звіти нібито вивішені. «Нібито» — бо розібратися у них непосвяченій людині дуже складно. Ідеальний, можна сказати, звіт про використання благодійних внесків оприлюднив за дев’ять місяців 2011 року лише Луцький пологовий будинок.

При державно-страховій медицині благодійні каси зникнуть

Одним із найбільших порушень, зафіксованих прокуратурою, є те, що засновниками та керівниками благодійних організацій виступають службові особи лікувальних закладів.

— Я очолюю місію задля налагодження повноцінного лікувально-діагностичного процесу  в клініці та контролю за використанням коштів, — пояснив свою позицію головний лікар обласної клінічної лікарні та керівник обласної благодійної місії «Надія» Іван Сидор. — Зарплати там не отримую. Адміністративні витрати мінімальні — усього 2,5 ставки. Хворим же пояснюємо: все, що дає держава, ми віддаємо до копійки. Ми ж беремо гроші лише на те, що не оплачує держава. Приміром, поліклініці виділено 65 копійок у день — на ці гроші неможливо навіть аналіз сечі зробити. Чому ніхто про це не питає? Та й до кожного хворого намагаємося підходити індивідуально. Зокрема, з ветеранів війни, чорнобильців-ліквідаторів 1-ї категорії грошей не беремо. Якщо до мене приходить людина й каже, що в неї немає грошей, то через їх відсутність на вулицю нікого не виставляють. Ми допомагаємо. Я завжди кажу: давайте будемо вирішувати проблему разом. З іншого боку, абсолютно погоджуюся з думкою про те, що у майбутньому всі лікарняні каси треба ліквідувати. Проте не раніше, ніж запровадять державно-страхову медицину.

Про державно-страхову медицину наразі можна лише говорити — нагорі не надто поспішають приймати відповідні закони. Тому й виживають лікувальні заклади за гроші, які платять хворі. Що стосується благодійної місії «Надія», то у її статуті, за словами Івана Сидора, записано, що гроші можна витрачати лише на придбання медикаментів та обладнання. Іншими словами, жодних ремонтів, купівлі меблів тощо.

До речі, саме до цієї благодійної організації прокуратура мала претензії у тому, що «сума надходжень за 2011 рік становила 5,3 мільйона гривень. Із них 2,3 мільйона було у залишку на початок поточного року, тобто не було спрямовано на здійснення та покращення лікувального процесу, видачу медикаментів хворим».

— Ці 2 мільйони 300 тисяч гривень ми планували використати на придбання нового 16-зрізового комп’ютерного томографа, — пояснив Іван Сидор. — Домовилися з фірмою «Тошіба» — під виплату. Коштує апарат 4 мільйони 400 тисяч гривень. Тому ж томографу, що є у нас у лікарні, — п’ятнадцять років. Ми не можемо сьогодні нормально на ньому діагностувати. Скільки будемо возити хворих до інших міст? Звичайно, можна піти й іншим шляхом. От у Рівному «Тошіба» поставила вагончик і сама обслуговує людей. Але й ціну диктує сама фірма. І головний лікар не має до цього жодного стосунку. Я ж хочу, щоб томограф був власністю обласної лікарні. Тоді ми самі формуватимемо цінову політику.

До речі, щодо інших міст: якщо у Луцьку томографію можна зробити у межах 350 гривень, то у Рівному це обійдеться майже у 800. А в Одесі дешевше ніж за 1200 цю послугу не надають. Тож усе пізнається у порівнянні.

Висновки

Лікарняні заклади сьогодні більш-менш тримаються «на плаву» лише завдяки коштам громадян, тому люди мають право знати, на що витрачають їх кревні. Думаємо, що жодні висновки прокуратури не спроможні збільшити державне фінансування медицини.

Інша річ — моральний бік питання. Адже сьогодні благодійниками вітчизняної медицини є ті, хто сам потребує допомоги. І платять вони дійсно у примусово-добровільному порядку. А благодійність же передбачає, що людина сама виявляє ініціативу. В наших реаліях цього дочекатися годі.

У світі доброчинністю займаються забезпечені люди, які справді вважають за потрібне допомагати нужденним. І роблять це абсолютно добровільно. Наші ж багатії віддають перевагу лікуванню у закордонних медичних закладах. Зазвичай приватних. Тому свої гроші вкладають у підтримку тамтешньої медицини.

Тож і виходить, що вітчизняну медицину підтримують не надто багаті, м’яко кажучи, українці й не на добровільних, а на вимушених засадах.