Безпритульним сьогодні вижити непросто

Нещодавно Луцька міська рада надала в оренду обласному благодійному фонду «Преображення» приміщення для створення там притулку для бездомних людей. Розміщуватиметься він на вулиці Корольова, 3 (район Вересневого). Як швидко його відкриють і яку допомогу там надаватимуть, дізнавалися «Відомості».

Як розповів нам директор центру обліку бездомних громадян благодійного фонду «Преображення» Віктор Гаврилюк, на Західній Україні поки що такий притулок є лише у Львові. У Луцьку планують зробити щось схоже, однак приміщення, яке виділили, потребує капітального ремонту і вкладення немалих коштів.

— Наші волонтери уже там розпочали роботи, — каже Віктор Миколайович. — Цього року на діяльність центру та на притулок міська влада має намір виділити 40 тисяч гривень. Одначе цього мало. Тому ми проводимо різні благодійні акції, збираємо добровільні пожертви. У фонді є людина, яка співпрацює з грантодавцями, пише соціальні проекти. Та, на жаль, грантодавців з-за кордону зараз мало цікавить Україна і, зокрема, тема безпритульних. Чомусь нині більше уваги приділяють Африці.

Але вже цього року, за словами пана Віктора, у притулку облаштують нічліг для шести-восьми осіб.

— У нас є думка створити центр реінтеграції з комплексом послуг — психологічних, соціологічних, інформаційних, юридичних, медичних, — розповідає про наміри Віктор Миколайович. — Щоб люди могли деякий час пожити в цьому притулку, зміцніти, можливо, зайнятися чимось корисним — плануємо за прикладом Львова відкрити там майстерні. Це людей дисциплінуватиме, а з набутими навичками їм потім буде легше знайти роботу.

Наразі ж бездомні (немає житла, — авт.) і безпритульні (мають житло, але не можуть його використати, — авт.) лише отримують юридичну допомогу у згаданому Центрі обліку бездомних, який був створений у 2009 році. За весь період сюди звернулося 105 осіб.

— Я допомагаю людям відновити документи, — розповідає про свою безпосередню роботу Віктор Миколайович. — Адже коли нема паспорта, прописки — ні на роботу не влаштуєшся, ні соціальних допомог не отримаєш, ні медичного обслуговування, ні пенсій. За нашою адресою прописуємо людей — так звана реєстрація без права проживання. Серед клієнтів були й мами з дітками. Тепер вони оформили соціальні допомоги і мають можливість обслуговуватися у поліклініці №3 по місцю нашого знаходження. Міська рада направляла до мене підлітків із місць позбавлення волі, які мають житло, але фактично не можуть у ньому проживати, бо родичі позаймали квартири. Тому треба пройти певну судову процедуру. Самотужки вони не впораються, адже сама позовна заява дорога, не кажу вже про участь у судовому засіданні.

На запитання, яким чином безпритульні дізнаються про центр, пан Віктор відповів, що дехто приходить до них сам, хтось — за направленням департаменту соцполітики, але в основному таких виявляють волонтери «Преображення».

— Раніше, коли бачив людей біля смітників, просто обходив їх, — розповідає Віктор Миколайович. — Одначе зламав стереотип і тепер розмовляю з ними. І коли бачу, що людина дійсно потребує допомоги, запрошую до себе. Бо є багато таких, які мають житла, але просто ведуть цей спосіб життя і не хочуть його міняти.

Нещодавно, розповів Віктор Гаврилюк, волонтери на вулиці зустріли колишнього афганця, офіцера. Він був невиліковно хворим — рак четвертої стадії.

— І усі медичні установи, в які ми зверталися, — наголошує, — відмовилися надати йому допомогу. Вражає така байдужість і бездушність людей. Але підключили спілку афганців — і чоловіка вдалося влаштувати у хоспіс. Тепер його останні дні пройдуть не на морозі й не під парканом.

Віктор Миколайович розповів іще про один випадок, коли діти — хлопець і дівчина — залишилися сиротами, а їх помешкання привласнив дядько. Зараз вони змушені кочувати по зйомних квартирах. Тому у судовому порядку їм повертатимуть житло.

Як повідомила «Відомостям» головний спеціаліст апарату департаменту соціальної політики Луцької міської ради Тетяна Заєць, на жаль, сьогодні місця, де бездомні могли б переночувати, в обласному центрі немає. Тому вся надія на фонд «Преображення», який узявся за ідею спорудження притулку. Також допомогу бездомним за сприяння міської ради надає громадська організація «Спілка самаритян», яка раніше раз у тиждень годувала безпритульних обідами, а тепер, у зв’язку з морозами, харчує таких людей щодня. Також гарячими сніданками кожної суботи годує усіх охочих, а це сорок-п’ятдесят осіб, церква «Голгофа».

За двома великими столами під мостом, що поблизу Варшавського ринку, у двадцятиградусний мороз снідала група людей різного віку. Були серед них і діти. Правду кажучи, коли споглядаєш таку сумну картину, то на очі навертаються сльози й щось запитувати у цих людей нема сили. Як розповів потім представник «Голгофи» Дмитро Бондарук, це «діти тих батьків, які постійно вживають алкоголь, уже на межі безпритульності, які з часом втрачають усе».

На жаль, каже Тетяна Заєць, більше у Луцьку немає громадських організацій, які хотіли б займатися темою безпритульних людей. Не цікавлять проблеми бездомних і бізнесменів-підприємців.

Та й, мабуть, місцеву владу ця проблема не дуже обходить, якщо у рік на неї відшукали лише 40 тисяч гривень.