На місці фонтана у Луцьку буде кафе та дитячий майданчик

Нічого розумнішого не придумав міський голова, як поряд із собором та театром поставити палатки

Театральна площа у Луцьку — як обличчя міста, його візитна картка, бо саме тут проводять різноманітні концерти, мітинги, виставки, гуляння, де збирається маса народу. І ось останнім часом лучани, прошкуючи центром, уже помітили, що на площі, зокрема на місці фонтана, ведеться будівництво. Що там споруджують і яке це значення матиме для жителів та гостей обласного центру Волині, «Відомостям» розповів заступник директора Департаменту містобудування Луцької міської ради Ярослав Матвіїв. 

— У нас розроблено проект реконструкції Театрального майдану, що передбачає будівництво двох підземних переходів, торгового центру і автопарковки, — каже Ярослав Володимирович. — На це відведено близько 2 гектарів землі. Але час вніс свої корективи, і зараз ТзОВ «Магніт», яке взяло в оренду цю землю, за неї платить, нічого не робить, мотивуючи фінансовою скрутою. А тим часом мощення на площі руйнується, бетонна конструкція колишнього фонтана занедбана, тож виникла нагальна потреба провести хоч би косметичний ремонт. Ми думали класти бруківку, але коштів, на жаль, нема, тому вирішили віддати цей фонтан і прилеглу територію для благоустрою підприємцю. Затвердили проектну пропозицію, яка передбачає посередині бетонної конструкції розміщення дитячого майданчика, по периметру — лавочки, з боку театру — літнє кафе: стоятимуть столики під зонтиками і палатка. Підприємець платитиме оренду за цю територію.

За словами Ярослава Володимировича, 0,0191 га землі підприємцю Олександру Кальному передали в оренду на 3 роки. На запитання, чи можливо було відновити роботу фонтана, він відповів, що «реконструкція фонтана коштує мільйони, але оскільки затвердили план реконструкції площі та вже величезні гроші потрачені на проект і на перенесення комунікацій, запущено механізм, щоб робити підземний торговий комплекс, то питання про фонтан не може стояти і його відновлювати немає сенсу».

— Ми ще експериментуємо, хочемо побачити, наскільки приживеться ідея цього майданчика. Але треба виходити з ситуації, бо площа неприбраною не може стояти, — продовжує Ярослав Матвіїв. — Скоро ювілей міста, тому ми всіх власників підприємств на цій площі та на вул. Лесі Українки зобов’язали оновити фасади, прибрати прилеглі території, а також поремонтувати мощення на пішохідній зоні.

Ідея дитячого майданчика і літнього кафе на папері й справді виглядає привабливо, але питання, наскільки доречно його там розміщувати, адже він впритул стоятиме до під’їзної території Палацу культури та драмтеатру, де під час якихось заходів паркуються автобуси й авто. Тому ми вирішили поцікавитися думкою з цього приводу незалежного спеціаліста, члена спілки архітекторів, колишнього головного архітектора Луцька Євгена Ходаковського.

— У принципі, поставити тимчасове кафе з зонтиками, вимостити цю площадку, що опинилася на дні, і зробити дитячий майданчик там цілком можливо як тимчасове явище, — каже Євген Борисович. — Хоча добрий хазяїн у місті ніколи не витрачав би зайвих коштів на тимчасові споруди поряд із солідними будівлями, такими як театр, пам’ятник, собор. Це зайвий раз показує розгубленість і невпевненість міської влади. Поки я не бачу жодної концепції, жодної думки, яка була б цікавою для міста в архітектурному плані, дала б йому певне обличчя і створила комфорт для лучан. Кажуть, нема нічого більш постійного, як тимчасове, тобто, будучи нездатними народити дійсно конструктивну ідею, вони хочуть таким чином вийти з дурного становища, адже наближаються вибори. У будь-якому випадку треба, щоб громада простежила, аби договір на оренду визначив конкретно ділянку і на який час вона виділяється, бо ця оренда потім може взагалі перерости у якесь безглузде будівництво, яке тепер у нас з’являється на кожному кроці, тож вкорінюється, наприклад, мистецьке кафе над туалетами.

Концепцію підземного гіпермаркету Євген Борисович також вважає згубною для Луцька. За його словами, вона не вирішує жодних архітектурних питань у місті і ставить крапку на подальших можливостях створення якогось ансамблю в центрі міста. Архітектор запитує, чому проблему реконструкції ми маємо вирішувати саме підземними переходами, чому повинні копіювати негативний приклад центру Києва, яким не задоволені ні архітектори, ні столичні митці?

— Теперішня влада вирішує питання на свій розсуд, не цікавлячись і не зважаючи на громадську думку, продовжує Євген Ходаковський. — Це зручний вихід для влади: ми вам даємо землю, ви риєте, зариваєте, робите що вам треба, наводите благоустрій — і всі виходять із дурного становища, ще й з добрими прибутками, бо ясно, що земельна ділянка в центрі міста, напевно, найдорожча, найамбіційніша, ну, і найвизначніша для обличчя міста.

Людмила ШИШКО