Суд над бійцями 51-ої бригади: адвокати підозрюють прокуратуру у фальшуванні документів

Варто нагадати за що судять хлопців. У липні 2014-го на териконах у Червонопартизанську під постійними обстрілами з «Градів» більш ніж 40 бійців 51-ої окремої механізованої бригади змушені були відступити на територію Росії та потрапили в полон. Коли повернулися в Україну, військова прокуратура назвала їх дезертирами та почала переслідування. Бійців тримали в запорізькій військовій частині і дехто, не витримавши прокурорського тиску, підписав угоду про визнання вини. Та 22 бійці вирішили відстоювати свою честь та гідність у суді.

Розгляд справи в травні 2015 року перенесли у Володимир-Волинський міський суд. Вже відбулося вісім судових засідань.

Раніше, певно, чимала кількість військових прокурорів хотіла набути слави та зірочок на погони і взялася вести справу проти хлопців.

Але після того, як судові засідання почали відбуватися у Володимир-Волинському суді, а прокурорські докази виявилися не ґрунтовними та часто сумнівними, ті самі прокурори почали уникати справи.

Нині її веде лише один прокурор — Владислав Зубков. 27 січня  військова прокуратура намагалася долучити ще одного прокурора з Луцького військового гарнізону, але оскільки він не надав належно оформлених документів, то його суд до справи не приставив. 

І військова прокуратура, і суддя відхилили клопотання адвоката Андрія Баришнікова, яке він подав на минулому судовому засіданні. Адвокат просив змінити кримінально-правову кваліфікацію з частини 3 статті 409 КК, яка передбачає кваліфікаційну ознаку «бойова обстановка», на частину 2 статті 409 КК, яка передбачає інші підстави для кримінальної відповідальності. Мотив відмови: повернутися до розгляду цього клопотання після вивчення письмових доказів та допитів свідків. 

Тож далі в суді продовжився розгляд оригіналів документів, копії яких раніше надавав військовий прокурор. При їхньому ретельному розгляді та огляді адвокати виявляли ознаки фальшування.

Сумнів викликала відповідь командира 72-ї бригади про те, що в період із 14 по 25 липня 2014-го року на териконах поблизу міста Свердловська «обстановка була бойовою». Як зауважив адвокат Андрій Баришніков, такий документ мав бути підшитим. Прокурор же надав документ без слідів прошивки.

А адвокат Олена Яркіна, котра раніше зробила копії всіх документів у справі, порівнюючи цю відповідь із аналогічною копією, виявила деякі неспівпадіння. У підсумку, документ, що підтверджує бойову обстановку, мають дослідити на предмет автентичності.

При розгляді наступного доказу — бойового статуту сухопутних військ, а точніше — прокуратура надала лише копії окремих його частин, які стосуються обвинувачення, не стримався адвокат Василь Нагорний: 

— Я  не розумію, чому при проведенні АТО потрібно керуватися бойовими статутами, а не законом про боротьбу з тероризмом? 

Адвокат Андрій Баришніков поцікавився у прокурора, чи мобілізовані солдати вивчали бойовий статут. На це пан Зубков відповів, що солдати зобов’язані його знати, як громадяни України зобов’язані знати законодавство. 

Своєрідну крапку в цьому питанні поставив боєць Мусій, котрий розповів, що він просив статут для ознайомлення, але йому відповіли, що доступ до нього мають лише офіцери. 

Тож суд зобов’язав прокурора подати на наступному судовому засіданні належно завірений уповноваженою особою бойовий статут, а не невідомо ким завірену ксерокопію. 

Також у суді почали розглядати 11-й том справи, який стосується бійця Ігоря Дині. І ряд документів, зокрема характеристику на нього, написану в запорізькій військовій частині майором Скляровим, до справи не долучили. У цій характеристиці значилося, що Ігор Диня самовільно залишав військову частину, що останній не робив. До речі, майор Скляров — офіцер із запорізького гарнізону, а не безпосередній командир хлопців. Тому всі написані ним характеристики є однотипними. В усіх написано, що хлопці самовільно залишали військову частину в Запоріжжі, в якій перебували після російського полону. Усі 22 бійці цей факт заперечують і кажуть: єдиний момент, коли вони виходи з частини, — це в магазин за продуктами.

Цікаві подробиці про перебування в запорізькій військовій частині А1978, які ілюструють негуманне відношення військових прокурорів до бійців 51-ої бригади, розповів боєць Ігор Головін. Він, після російського полону, прибувши у військову частину, почувався зле. Давалася взнаки отримана внаслідок обстрілів «градами» контузія.

«Після того, як ми потрапили у військову частину, нами лікарі не цікавилися, а, в першу чергу, нами зацікавилася прокуратура. На моє прохання відправити мене у військовий шпиталь, отримав направлення в санітарну частину, де мені дали жовту таблетку. Я її навіть не прийняв. Подав через адвоката  прохання до прокуратури, аби мене направили в шпиталь. Прокуратура, а згодом і суд, мені відмовили.

Коли мені реально стало дуже зле, тоді лишень направили в шпиталь, де пройшов обстеження, і мені діагностували струс головного мозку. Я підлягав негайній госпіталізації. Лікар давала направлення в шпиталі Одеси, Дніпропетровська, Харкова, Чернігова, Луцька, але в жоден із них мене не відпустили. Лікар була змушена на свій страх та ризик покласти мене на денний стаціонар. Зранку я йшов з частини, добирався до шпиталю, приймав крапельниці, а на вечір повертався в частину. Але яке то було лікування, адже в шпиталі проходив капітальний ремонт і я, зі струсом мозку, приймав крапельниці під стукіт молотків. Після десяти днів такого лікування я повернувся у військову частину», — розповів Ігор Головін. 

Згодом він отримав статус інваліда бойових дій ІІІ групи. 

Оскільки незабаром розпочнеться сьома хвиля мобілізації і до війська знову забиратимуть тих, хто вже служив, то Ігор Головін поцікавився в прокурора, що їм робити, коли до них знову завітають з повісткою. Прокурор Владислав Зубков порадив звертатися до нього письмово... 

На цьому в суді було оголошено перерву до 11 години 26 лютого.