У Локачинському терцентрі облаштували для пенсіонерів справжній санаторій

Територіальний центр соціального обслуговування, що в смт Локачі, по праву можна назвати міні-санаторієм. Адже тут і соляна кімната, і тренажерний зал, масажне крісло, сучасний медичний апарат для світлолікування «Біоптрон», для магнітної терапії — «Полюс-4» та багато іншого. Про те, як вдалося все це придбати й облаштувати, ведемо мову із директором закладу Миколою Томчуком. 

— Я працюю 10 років, раніше у приміщенні управління праці мали три кабінетики,  — розповідає Микола Назарович. — А тут пустувала будівля колишнього райвійськкомату, ні опалення не було, ні підлоги. У грудні 2006-го ми сюди ввійшли, зробили кілька кімнат і почали розширяти спектр надання соціальних послуг. З’явилося більше клієнтів, а значить, і зросло фінансування. У 2012–2013 роках провели капітальний ремонт цього приміщення та відкрили відділення соціально-медичних послуг, зробили такий собі міні-санаторій. Подібні відділення є тільки у Любешові й у Луцьку. 

Однак, зауважує директор, у зв’язку зі змінами, внесеними до бюджетного кодексу, тепер їх будуть фінансувати з місцевого бюджету, а це означає, що коли торік мали 3 млн 800 тис. грн, то цьогоріч передбачено лише 2 млн 300 тис. грн. 

— Минулого року і нам вистачало, і ще 750 тисяч віддали у районний бюджет, — продовжує Микола Назарович. — Не скажу, що ми зовсім без грошей, але про розвиток не може бути й мови — аби зберегти те, що маємо. У планах держави — реформа соціальної сфери, та ми виступили із пропозицією, щоб фінансування відбувалося подібно до галузей освіти і медицини, тобто цільова фінансова субвенція з державного бюджету. Це означає, що нам дали гроші й ми їх можемо використовувати для обслуговування клієнтів, розвитку, зміцнення матеріально-технічної бази. Не знаю, чи до нас дослухаються у міністерстві. 

Наразі у територіальному центрі до послуг одиноких непрацездатних громадян, інвалідів після 18 років, котрі не мають родичів, які б за ними доглядали, працює три відділення. 

— Відділення соціальної допомоги вдома, — розповідає директор, — відділення соціально-побутової адаптації, де акцент робимо на творчому розвитку особистості. Працюють у нас клуби за інтересами — «Надвечір’я» та «Пересвіт». У клуб «Пересвіт» входить хор ветеранів «Осіннє золото» — їх знають усюди по Україні. Хор має сім концертних програм. Плюс впроваджуємо вже не нову на Волині послугу — «університет третього віку», де пенсіонери-слухачі можуть відвідувати факультети хорового співу та здорового способу життя. Розроблено програму лекцій і занять, після завершення яких «студенти» одержують дипломи. Така форма позитивно впливає на емоційно-психологічний стан наших підопічних, адже тут вони у колективі, є постійне спілкування, зайнятість —одне слово, сумувати не доводиться. І третє відділення, яке вже працює фактично рік, — соціально-медичних послуг — має найбільш позитивні відгуки, тому що база одна з кращих, можливо, й в Україні. 

Щоб не бути голослівним, Микола Томчук пропонує пройтися коридорами та кабінетами терцентру й на власні очі побачити їхній міні-санаторій. Відчиняємо двері соляної кімнати — уже зранку тут повно відвідувачів. Повітря насичене свіжістю, дихається легко. 

— Я торік із чоловіком ходила, а тепер знову вирішила повторити сеанси, — каже відвідувачка Галина Степанівна. — Відчувається більше енергії, бажання до життя, до праці, тут до нас, як до пенсіонерів, ставляться з повагою, відповідальністю. 

— А на здоров’я як вплинула ця соляна кімната? — продовжуємо спілкування із жінкою. 

— Слава Богу, я взимку не хворіла, — відповідає. 

Як виявилося, цю галокамеру повністю облаштували минулого року. Обійшлася вона у 90 тисяч гривень. 

— П’ять із половиною тонн солі привезли з Артемівська Донецької області, якраз ще встигли до цих кривавих подій, — каже Микола Томчук. — Крісла-качалки із Закарпаття, а це — генератор іонів солі, — показує на невеликий металевий ящик, — коштує більше тисячі доларів. Хоча спеціалісти, які робили цю кімнату, казали, що перших два роки можна не вмикати його, бо все свіже, мікроклімат достатній. Працює вентиляція відповідна, щоб була циркуляція повітря. 

Далі направляємось у кабінет фізіопроцедур. Тут одна жіночка магнітом прогрівала коліно, друга — проходила інгаляцію. 

— Бачите, яка ґуля на коліні? То такі солі, — каже Таїса Григорівна. — Завдячуючи нашому Назаровичу, маємо все: і коліно можна погріти, і шахта прекрасна соляна, крісло масажне супер. Ніякого крику від персоналу, все лагідно і спокійно. Нема слів, щоб розказати, які ми раді, що маємо таке. 

— Ось «Біотрон» — для світлолікування, дорожезна швейцарська лампа, кажуть, майже від усіх хвороб, — розповідає далі Микола Назарович. — А це «Поліс-4», дуже дорогий апарат, він мало де є, допомагає при артрозах, варикозах. 

— До 50 людей приймаємо кожен день, — зауважує медсестра з фізіотерапії Оксана Руденко. — На «Поліс-4» велика черга, люди приходять, хвалять, що допомагає. 

А ще тут готують синглетно-кисневі пінки-коктейлі, які корисні для зміцнення імунітету. 

— За минулий рік надано різноманітних послуг майже трьом тисячам осіб у трьох відділеннях, — уточнює цифри директор. — Щодня чоловік 50–60 проходить через відділення соціально-медичних послуг, включаючи консультації лікаря, який у нас працює на 0,25 ставки. Та в жодному разі не переймаємо на себе функції лікарні, бо ми не медична установа. Процедури проходять відвідувачі тільки за призначеннями і направленнями лікарів. Приїжджають пенсіонери зі всього району. 

Поки що у закладі послуги безкоштовні, однак, за словами Миколи Томчука, ймовірно, будуть уводити платні для всіх категорій, окрім одиноких громадян. Адже фінансування урізається, а ремонт і запчастини до обладнання дуже дорогі. 

Далі заходимо у зал релаксації. 

— Він у нас особливий, — зауважує Микола Назарович. — По-перше, бачите, кімната дуже простора, тут стоїть спеціальний апарат, який виконує функції обігріву, якщо потрібно, а влітку — охолодження, а також іонізації повітря, сюди крапається аромаолія — і зал наповнюється ароматом, вмикаємо музику — все це забезпечує і музикотерапію, і ароматерапію, і психотерапію. 

Також у цій кімнаті розміщується фітобар, де можна попити духмяного цілющого чаю. 

У тренажерному залі теж повно відвідувачів. 

— Почуваюся набагато краще, — каже жіночка, яка щойно завершила вправу на велосипеді. — Атмосфера приємна, хочеться йти сюди, дуже дружній колектив, помагають вправи нам робити. 

Інструктор із фізкультури Тамара Карпенюк уважно стежить за тим, кому та яке навантаження підходить, адже контингент — люди похилого віку. Дуже полюбляють відвідувачі масажне крісло — це також дорога річ, його вартість близько двох тисяч доларів. Однак ефект після такого сеансу чудовий, адже отримуєш масаж від голови до ніг. 

Підопічні терцентру тут безкоштовно можуть скористатися й послугами швачки, перукаря, майстра з дрібного ремонту житла. Налагоджена співпраця із благодійними фондами, такими як «Європейський вектор», «Плече», «Мрія», «Карітас-Спес», Дитяча місія України й інші. 

— Вони надають нам різну гуманітарну допомогу — від одягу до засобів реабілітації, — каже Микола Томчук. — За останні три-чотири роки ми, напевно, з півтори сотні інвалідних візків, крісел-туалетів, ходунків різних роздали. 

На запитання, що хотілося б іще втілити за умови належного фінансування, Микола Томчук відповів, що ще минулого року, до кризових явищ, мріяв зробити хамам. 

— Звичайна сауна протипоказана старшим людям, а у хамамі температура помірна, — зауважує. — Площа у нас дозволяє, і комунікації є, лишень необхідно півмільйона гривень. 

На фото: Приготування кисневої пінки

На фото: Інгаляції дуже корисні

На фото: За виконанням вправ уважно стежать інструктори з фізкультури

На фото: Микола Томчук показує фітобар