Для Заходу українська влада стала «європейським посміховиськом»
4post.com.ua
Іранські поствиборчі заворушення дали чималій кількості західних друкованих видань привід знову пригадати українські події кінця 2004 року.
Таким чином, минулого тижня незмінна і всюдисуща газова тема стала не єдиним сюжетом, в контексті якого преса по той бік кордону ЄС і Атлантичного океану писала про Україну.
Черга найбільше перейматися українсько-російськими газовими справами надходить до Швеції, адже саме ця країна у другому півріччі 2009 року очолюватиме об’єднану Європу. Тож для цієї теми знайшлося місце й у статті французького Le Monde, присвяченій аналізу викликів, на які шведам належатиме відповісти.
Поки ж шведи готувалися розпочати своє керівництво в ЄС, чехи підбивали підсумки свого. Так, чеські ЗМІ передали слова екс-віце-прем’єра уряду Тополанека Александра Вондри, який порівняв перший місяць чеського головування зі штормовим вітром. «Те, як нам вдалося це [російсько-український конфлікт] вирішити, було шедевром», - сказав колишній урядовець і дисидент.
Вартує уваги й те, що цього разу, на відміну від кількох попередніх тижнів, у чеській пресі нарешті була опублікована і українська точка зору на наші газові суперечки з Росією.
Газета Lidove Noviny передала читачам слова Віктора Ющенка, згідно з якими Росія може почати знову вдаватися до енергетичного шантажу.
Американське видання Wall Street Journal також підтвердило резонність європейських побоювань, що конфлікт може вже незабаром розгорітися з новою силою. За коментарем американці звернулися до експерта з Оксфордського інституту енергетичних досліджень Джонатана Стерна, і той погодився, що небезпека нового перекриття газу для ЄС влітку існує. Фахівець наголошував: навіть якщо у літні місяці це відчуватиметься не так гостро, як взимку все-одно почнеться нова сварка, яка може датися взнаки й під кінець року.
У британському The Times відзначали, що Росія вже й так «злиться» на Євросоюз за те, що європейці відмовилися допомогти Україні з оплатою газових рахунків. Видання нагадувало, що
«Газпром» аж ніяк не зацікавлений у тому, аби переривати свої поставки в бік України, при цьому називаючи останню «проблемним партнером».
Поляки з Gazeta Wyborcza натомість не втратили нагоди в черговий раз висловити своє занепокоєння з приводу власне української позиції у газових стосунках з росіянами.
Якщо ще навіть під час передвиборчої кампанії в Ірані на сторінках західної преси можна було спостерігати чимало порівнянь цих виборів із українськими президентськими перегонами 2004 року, і їх кількість лише з часом лише зростала, то минулого тижня до таких паралелей на Заході вже почали ставитися доволі критично.
Наприклад, у британському The Guardian вважали, що такі порівняння мало обнадійливі, адже в Україні «Помаранчева революція» вилилася лише у «перестановку крісел», а Янукович не став президентом, зате став главою уряду (щоправда, британці чомусь приписали йому цю посаду у сьогоденні).
Паралізований український уряд The Guardian до того ж назвав «європейським посміховиськом».
А у The Times тим часом висловлювали сумніви у самій обґрунтованості порівнянь іранської ситуації із українською, наголошуючи, що іранський режим видається готовим вдатися до рівнів насильства, «небачених на жодному з етапів українських виборів». Окрім того, на думку видання, команда Міра Саміда Мусаві зовсім не така опозиційна, як свого часу були «помаранчеві» в Україні.
Американська газета The New York Times також писала про «Помаранчеву Революцію», але вже не у контексті іранської кризи – йдеться про чергову статтю, присвячену змарнованим українським перспективам. Майже п’ять владних років колишніх «помаранчевих», як писали американці, виявилися величезним розчаруванням. Однак газета таки спромоглася на оптимістичне завершення, цитуючи колишнього політолога, а нині нардепа Олеся Донія: український народ, мовляв, втомився від політиків, але аж ніяк – від самої демократії.
Помітно й те, що
Якщо на позаминулому тижні таким чином відзначалися читачі британських видань, то на минулому – вже французьких (наприклад, на сайті Le Figaro). Отже, навіть майже п’ять років потому про український суспільний рух кінця 2004 року на Заході добре пам’ятають і самі читачі.
Таким чином, минулого тижня незмінна і всюдисуща газова тема стала не єдиним сюжетом, в контексті якого преса по той бік кордону ЄС і Атлантичного океану писала про Україну.
Газовий привид над Україною та ЄС
Черга найбільше перейматися українсько-російськими газовими справами надходить до Швеції, адже саме ця країна у другому півріччі 2009 року очолюватиме об’єднану Європу. Тож для цієї теми знайшлося місце й у статті французького Le Monde, присвяченій аналізу викликів, на які шведам належатиме відповісти.
«Шведське головування не убезпечене ані від міжнародної кризи, ані від нового епізоду «газової війни» між Росією та Україною», - писало видання.
Поки ж шведи готувалися розпочати своє керівництво в ЄС, чехи підбивали підсумки свого. Так, чеські ЗМІ передали слова екс-віце-прем’єра уряду Тополанека Александра Вондри, який порівняв перший місяць чеського головування зі штормовим вітром. «Те, як нам вдалося це [російсько-український конфлікт] вирішити, було шедевром», - сказав колишній урядовець і дисидент.
Вартує уваги й те, що цього разу, на відміну від кількох попередніх тижнів, у чеській пресі нарешті була опублікована і українська точка зору на наші газові суперечки з Росією.
Газета Lidove Noviny передала читачам слова Віктора Ющенка, згідно з якими Росія може почати знову вдаватися до енергетичного шантажу.
Американське видання Wall Street Journal також підтвердило резонність європейських побоювань, що конфлікт може вже незабаром розгорітися з новою силою. За коментарем американці звернулися до експерта з Оксфордського інституту енергетичних досліджень Джонатана Стерна, і той погодився, що небезпека нового перекриття газу для ЄС влітку існує. Фахівець наголошував: навіть якщо у літні місяці це відчуватиметься не так гостро, як взимку все-одно почнеться нова сварка, яка може датися взнаки й під кінець року.
У британському The Times відзначали, що Росія вже й так «злиться» на Євросоюз за те, що європейці відмовилися допомогти Україні з оплатою газових рахунків. Видання нагадувало, що
«Газпром» аж ніяк не зацікавлений у тому, аби переривати свої поставки в бік України, при цьому називаючи останню «проблемним партнером».
Поляки з Gazeta Wyborcza натомість не втратили нагоди в черговий раз висловити своє занепокоєння з приводу власне української позиції у газових стосунках з росіянами.
Пригадуючи, що «Газпром» не вдається до санкцій за недостатній відбір газу Україною лише на ґрунті усних домовленостей, не бажаючи вносити письмових змін в угоду, польські журналісти висловили думку, що такі усні домовленості небагатого варті. Підтвердження такій думці GW побачила у тому, що зовсім нещодавно «Газпром» вимагав доплати за поставлений навесні газ від білорусів.
Іранські паралелі і українські надії
Якщо ще навіть під час передвиборчої кампанії в Ірані на сторінках західної преси можна було спостерігати чимало порівнянь цих виборів із українськими президентськими перегонами 2004 року, і їх кількість лише з часом лише зростала, то минулого тижня до таких паралелей на Заході вже почали ставитися доволі критично.
Наприклад, у британському The Guardian вважали, що такі порівняння мало обнадійливі, адже в Україні «Помаранчева революція» вилилася лише у «перестановку крісел», а Янукович не став президентом, зате став главою уряду (щоправда, британці чомусь приписали йому цю посаду у сьогоденні).
Паралізований український уряд The Guardian до того ж назвав «європейським посміховиськом».
А у The Times тим часом висловлювали сумніви у самій обґрунтованості порівнянь іранської ситуації із українською, наголошуючи, що іранський режим видається готовим вдатися до рівнів насильства, «небачених на жодному з етапів українських виборів». Окрім того, на думку видання, команда Міра Саміда Мусаві зовсім не така опозиційна, як свого часу були «помаранчеві» в Україні.
Американська газета The New York Times також писала про «Помаранчеву Революцію», але вже не у контексті іранської кризи – йдеться про чергову статтю, присвячену змарнованим українським перспективам. Майже п’ять владних років колишніх «помаранчевих», як писали американці, виявилися величезним розчаруванням. Однак газета таки спромоглася на оптимістичне завершення, цитуючи колишнього політолога, а нині нардепа Олеся Донія: український народ, мовляв, втомився від політиків, але аж ніяк – від самої демократії.
Помітно й те, що
на інтернет-сторінках західних друкованих видань у коментарях до статей на українську тематику досі не вщухають голоси обурених самою «Помаранчевою революцією» як такою.
Якщо на позаминулому тижні таким чином відзначалися читачі британських видань, то на минулому – вже французьких (наприклад, на сайті Le Figaro). Отже, навіть майже п’ять років потому про український суспільний рух кінця 2004 року на Заході добре пам’ятають і самі читачі.
За матеріалами: 4post.com.ua
