Індія — це не інша країна, це інша планета

Так вважає екскурсовод і мандрівник Sasha India

Чимало людей прагне відвідати якусь екзотичну країну, дізнатися про її культуру, традиції. Мрію будь-якого мандрівника здійснив Саша Індія (як він себе називає), який провів близько 5 років у цій країні Південної Азії, щоб вивчити її зсередини. Саша розмовляє російською й англійською, вивчає хінді та санскрит. Він проводить авторські паломницькі екскурсії. Вже розроблені та відпрацьовані маршрути по Північній і Південній Індії, зараз він працює над маршрутом по Гімалаях.

Олександр розповідає, що Індія — це не інша країна, це інша планета, яка привабила його і культурними надбаннями, і відкритістю людей, і мальовничими куточками.

— Я закоханий у втрачену Індію: з її високою духовністю та гармонійністю природи і людини, — каже екскурсовод. — Звісно, сучасна країна зовсім інша, але здобутки давнини певною мірою залишилися. Це велика мати, її народ є об’єднанням сотень етнічних груп. Серед населення є люди негроїдної раси і з розкосими очима, як китайці. А ще я зустрічав прототипи наших бабусь у хустках, з блакитними очима. У них є глинобитні хати, виготовлені за тією ж технологією, якою користувалися предки сучасних українців. Ця країна нерозривно пов’язана для нього з Батьківщиною. Паралелі можна провести і в мовній культурі, і в народних звичаях українського та індійського народів. Багато слів можуть відрізнятися одним звуком або бути співзвучними з українськими аналогами, наприклад, «дварам» означає «двері», «бхратам» — «брат». Якщо ви слов’янин, вам легше вивчити санскрит, ніж англомовній людині. У традиціях обох народів теж є багато спільного: в індоєвропейців, коли дівчина виходить заміж, з нею дають придане, як і в українців, у той час як у Африці та на Близькому Сході наречену купують, за неї платять калим.

Іноземець, мандруючи Індією, завжди помічає на собі погляди місцевих жителів. Якщо вас зустріне індієць, він завжди спробує з вами заговорити, привітно посміхатиметься. Але слід остерігатися надмірної уваги у великих туристичних центрах — там «білий» турист — «друг, товариш і хліб».

Де ж варто неодмінно побувати, які місця відвідати у цій східній країні?

— Північну Індію можна назвати наймальовничішим куточком Землі, — розповідає екскурсовод, — рекомендую відвідати тут міста Рішікеш, Харідвар, Амрітсар, Пушкар, Бодхгаю. А в Південній Індії, де поєдналися казкова природа й архітектура, варто побачити Варкалу, Мадураї, Рамешварам. Ці міста вважаються святими і вони не надто «спустошують» кишені європейських мандрівників.

Розкручені туристичні маршрути, такі як Агра і славетний Тадж-Махал, екскурсовод Олександр вважає центрами для «збивання» грошей із туристів. Штат Гоа за культурними надбаннями взагалі не належить до Індії, оскільки близько півстоліття був колонією Португалії. У цьому штаті жінки одягаються по-європейськи, а більшість прізвищ у місцевих жителів звучить як Фернандес чи Родрігес. Та обов’язково варто відвідати найвищу у світі гірську систему Гімалаї, де збереглися прадавні індуїстські храми ІХ-Х століть. Взагалі, щоб поїхати до Індії, необхідно розраховувати на суму 1500-1800 доларів, при цьому авіапереліт обійдеться приблизно в 600 доларів у дві сторони.

Молодим людям, які знають англійську мову та мають необмежений час (від 2 місяців), екскурсовод радить вирушати до Індії і країн Південно-Східної Азії без послуг туристичних агентств. При бажанні можна самостійно знайти житло в будь-якому індійському місті від 5 до 500 доларів за добу. Прохарчуватися не становить особливої проблеми, на це необхідно в середньому 10 доларів у день. Щодо цін на транспорт, то тут усе залежить від його класу, наприклад, перельоти літаком — недешеве задоволення. Найменш затратно мандрувати країною автобусами.

Хоча Індію прийнято вважати небагатою державою, проте приблизно п’ята частина населення належить за забезпеченістю до середнього класу та вище. Бідних людей теж багато, тому, наприклад, на будівництві заборонена надмірна механізація праці. Співробітники потужних міжнародних корпорацій отримують 2000-3000 доларів на місяць. Тим часом таксист у Делі заробляє 100 доларів у місяць і може на ці гроші годувати сім’ю. А от пенсій індійцям держава не виплачує, тому українцям нічого нарікати.

Індія — не єдина країна, у якій побував Сашко.

— З березня по червень цього року я відвідав Малайзію, Камбоджу, Таїланд, Лаос, Китай, Казахстан та Узбекистан, — поділився враженнями мандрівник. — Мені надзвичайно сподобалася природа Малайзії, особливо тропічний острів Тіоман. Три дні лазив по руїнах Анкорвату у Камбоджі. Це старовинний індуїстський храмовий комплекс, перероблений на буддійський. У Таїланді майже два тижні прожив у буддійському монастирі на ретриті мовчання (духовна практика, медитація).

Протягом трьох тижнів я перебував у Китаї. До іноземних туристів там ставляться дуже добре, адже бояться зіпсувати імідж країни, намагаються справити якнайкраще враження. «Білий» турист у Країні сонця, що сходить, може пройти без черги, йому пробачать якесь невелике порушення. Крім того, у них дуже смачна їжа, обслуговування на високому рівні… Ця мандрівка була для мене як додаткове життя, — розповідає про побачене гід.

Наприкінці розмови ми поцікавилися, як виглядає Україна в очах іноземців.

— Нашу країну знають завдяки спортсменам — Андрію Шевченку, братам Кличкам, а також «помаранчевій революції», — каже Олександр. — А взагалі імідж України дещо занижений, тоді як Індії — навіть завищений. Позитивне враження про Україну можна створити, наприклад, організовуючи тури для іноземних журналістів до нашої країни. Завдяки таким поїздкам представники ЗМІ побачать країну зсередини і висвітлюватимуть українські події більш об’єктивно.

Розмовляла Ольга КУПЧИНСЬКА